Юлія Коляда - Микола Леонтович

Феофан Хомич брав активну участь в облаштуванні та підтриманні в належному стані церковної будівлі. Завжди старанно повчав Слову Божому своїх парафіян. Тому й користувався парох Феофан повагою серед них за свою чинність, доброзичливість, вихованість.

Дмитро Феофанович Леонтович (1851 р. н.) – батько композитора, навчався у Подільській духовній семінарії і закінчив курс семінарських наук 31 травня 1875 р. у другому розряді. Його дружиною була Марія Йосипівна Ятвинська (1859 р. н.), яка мала м’який характер, вирізнялася душевною чуйністю і тонкістю. У подружжя було п’ятеро дітей – сини Микола (1877 р. н.) і Олександр (1879 р. н.) та доньки Марія (1885 р. н.), Вікторія (1886 р. н.) та Олена (?). Дмитро Феофанович був людиною освіченою і любив музику. Грав на кількох інструментах: віолончелі, скрипці, фісгармонії, гітарі. В роки навчання брав участь у семінарському оркестрі, деякий час керував хором семінаристів. 6 лютого 1877 р. Преосвященним Феогностом, єпископом Подільським і Брацлавським, був висвячений у священники Успенської церкви с. Селевинці Брацлавського повіту. 30 березня 1878 р., за власним бажанням, його було переведено у Немирівський жіночий монастир. 20 червня 1879 р., знову ж таки за своїм проханням, був переведений Преосвященним Маркелом на служіння у с. Шершні Тиврівської волості.

Церква у Шершнях, в якій служив батько композитора о. Дмитро, була однопрестольна, кам’яна, з такою ж дзвіницею, вкрита листовим залізом; побудовано її у 1825 р. зусиллями поміщика Ігнатія Собещанського і парафіян на честь Воздвиження Хреста Господнього. Храмовий іконостас був дерев’яний триярусний, простої столярної роботи з іконами простого письма, написаними місцевими іконописцями. У церкві було достатньо церковного начиння. Причт складався зі священника і псаломщика. Церкві належала присадибна земля у розмірі однієї десятини, орна в трьох змінах у кількості тридцяти десятин та сінокісна – чотири десятини. У 1880 р. о. Дмитро Леонтович збудував для родини новий будинок, дерев’яний, на кам’яному фундаменті, критий шалівкою (тесом). Будинок мав п’ять кімнат і кухню. При ньому був один сарай і погріб, решта господарських служб старі. Знаний дослідник, священник Євфимій Сецинський у своїй книзі про приходи й церкви Подільської єпархії зазначає, що у 1898 р. священницькі приміщення згоріли від пожежі, а псаломщицькі приміщення були старі, біля них не було й господарських служб. Інші будівлі, що належали б цій церкві, відсутні. Відстань до Духовної Консисторії становила 160 верст. Найближчі церкви в трьох верстах від Шершнів – Михайлівська, у с. Василівка, і Вознесенська м. Тиврова – в чотирьох верстах.

У 1866 р. при церкві було відкрите церковно-парафіяльне опікунство. З 1867 р. тут діяла церковно-парафіяльна школа. У 1870 р. граф Гейден подарував під школу будинок із садибою, а у 1898 р. на кошти парафіян і графа Гейдена побудоване нове приміщення для школи. Першими учителями у школі були місцеві псаломщики. Згодом граф Гейден прислав з Петербурга вчителя – Василя Петровича Зальотова. Також учителями були селянин Березовський, що закінчив міністерське однокласне народне училище, та Яків Пясецький. За час священства Дмитра Леонтовича в Шершнях учительствували: у 1879–80 навчальному році Данило Василевський, що закінчив духовну семінарію; Федір Пасічник, вихованець учительської семінарії, який залишив про себе добру пам’ять як старанний учитель і улаштовувач церковного хору (при ньому, у 1884 р., було побудовано нове приміщення для школи з поганого матеріалу, що стало причиною його швидкого руйнування і через що виникла потреба побудови нового приміщення); Павло Тарноградський, син бувшого священника с. Шершні Сильвестра Тарноградського; Павло Загайкевич, закінчив духовну семінарію; у 1887–88 навчальному р. Марія Сенчиневич, закінчила Каменецьке жіноче духовне училище, і була, за відгуками, дуже старанна і здібна вчителька. При ній у 1888 р. відбувся перший випуск трьох учнів, які закінчили школу з пільговими правами і отримали свідоцтва. У 1888–89 навчальному році у школі навчалося 32 хлопчики і 10 дівчаток, закінчили 4 учні. У 1889–90 навчальному році у школі – 40 учнів, закінчили – 3. Марія Сенчиневич отримувала від графа Гейдена щорічну грошову допомогу у розмірі 100 крб. З Шершнів вона була переведена в жіночу школу Браїлівського монастиря. У 1890–91 навчальному році, при випускнику семінарії учителю-псаломщику Діонісію Кричковському, сталася пожежа, від якої згорів дах школи (у школі навчалося 22 хлопчики і 5 дівчаток). Школа прийшла в занепад, випуск учнів став неможливим. Граф Гейден, у свою чергу, відмовив Д. Кричковському у виплаті грошової допомоги. Відомо, що 11 квітня 1896 р. на шкільній ділянці землі було висаджено сорок сім саджанців, грушок і яблунь, переважно зимових сортів. Частина посаджених трирічних рослин прислані без грошей з Уманського Царициного саду, а частина однорічних придбана за грошову допомогу Подільської єпархіальної училищної ради. У 1897 й 1898 рр. зроблені нові посадки на вільних місцях, і у 1898 р. деякі дерева дали перші плоди. 29 серпня 1897 р. селяни села Шершні асигнували на побудову нового шкільного приміщення 2000 крб, опікун школи граф Гейден пожертвував для будівництва всю необхідну цеглу, близько 80 000 штук. Навесні 1898 р. будівлю було закладено, а 29 жовтня того ж року цегляне приміщення, крите залізом, було освячене, і у ньому розпочалися заняття. Складалося воно з теплого передпокою, класної кімнати, бібліотеки, двох кімнат для учителя, сіней (чорного ходу), кухні і комори.