Юлія Коляда - Микола Леонтович

Священство у родині Леонтовичів, як свідчать архівні документи, бере свій початок з прапрадіда композитора – Матфія Григоровича Леонтовича, який народився у 1751 р. і був священником Свято-Богословської однопарафіяльної церкви с. Рогинці Вінницького повіту (тепер Хмільницького району Вінницької області). При цій же церкві дяком служив його син Адам (1783 р. н.). Отець Матфій був багатодітним батьком та мав ще трьох синів: Хому (Фому) (охрещений і святим миром помазаний 6 жовтня 1785 р.), Іоанна (Пафнутія) (охрещений і святим миром помазаний 19 квітня 1792 р.), Мафія (Матфія) (охрещений і святим миром помазаний 9 серпня 1795 р.), який з дев’ятирічного віку навчався руській грамоті. З родиною проживав племінник Іоанн Кізменський (1780 р. н.). Священник ієрей Іоанн, парох Кустовецький, який і охрестив усіх дітей, зазначав у клірових записах, що всі діти народжені від законовінчаних батьків – ієрея Матфія Леонтовича, пароха Рогинецького, протопресвітера і його дружини Анни. Церква, у якій служив Матфій Григорович Леонтович, побудована у 1751–54 рр., дерев’яна. При ній знаходилось 87 дворів, чоловіків було 348 осіб. Матфій Григорович навчався латинській і польській мовам, богослов’ю і російській грамоті, нотному співу й церковному уставу. Висвячений у священника в 1775 р. греко-католицьким митрополитом Леоном Шептицьким, від якого мав підтверджуючу грамоту, до православ’я був приєднаний протоієреєм Строцьким і мав про це відповідний ордер.

Син Матфія Григоровича – Хома Матвійович Леонтович – доводився прадідом Миколі Дмитровичу Леонтовичу. Він народився в 1787 р. у с. Рогинці та мешкав там до 1816 р. В селі його поважали за працьовитість, чинність, доброзичливість, вихованість. У 1815 р. Хома – студент Подільської семінарії. 9 листопада 1815 року, з дозволу Високопреосвященнійшого Іоаннікія, архієпископа Подільського і Брацлавського, кавалера ордена святої Анни першого ступеня, Хома одружується з Теклею Барановською, донькою покійного священника Іоанна Барановського (помер у 1812 р.), та отримує письмове схвалення, як архієпископа на парафію покійного тестя – о. Іоанна – у с. Бабин Літинського повіту в Свято-Михайлівській церкві (тепер Старосинявського району Хмельницької області), так і схвалення бабинських парафіян з чисельними підписами про їхнє бажання мати його за священника при цьому приході. Рукоположення Хоми Леонтовича у священники відбулося 16 лютого 1816 р. Хома Леонтович також зобов’язався завжди піклуватися про вдову попадю Барановську та її молодшу доньку Марфу до її одруження.

Дід композитора Феофан Хомич Леонтович, священницький син, народився 27 серпня 1818 р. у Літинському повіті в с. Бабин. У 1827 р. вступив до Кам’янець-Подільського духовного училища, а 1836 р. переведений у семінарію, яку закінчив у 1841 р. зі ступінню (розрядом) студента. 18 лютого 1842 р. архієпископом Арсенієм висвячений у Березнянську парафію у священники, про що 3 березня 1842 р. була видана ставленицька грамота. У 1852 р. за указом Подільської духовної Консисторії призначений наставником Березнянського сільсько-приходського училища. 10 жовтня 1858 р. за старанну службу нагороджений набедреником, а у 1862 р. синодальною скуфією. Феофан Хомич також був одружений на доньці священника – Олександрі Александровій (1829 р. н.). У подружжя було восьмеро дітей: Іоанн (1849 р. н.) навчається у вищому відділенні учбових училищ, Дмитро (1851 р. н.) у нижчому відділенні Подільської духовної семінарії, Сергій (1859 р. н.), Костянтин (1861 р. н.) і Олександр (1864 р. н.) вчаться читати і писати, а також Марія (1847 р. н.) і Єлизавета (1851 р. н.).

Дід композитора служив у Свято-Дмитріївської церкві с. Березна (тепер Хмільницького району Вінницької області). У кліровій книжці за 1867 р. зазначалось, що церква освячена на честь великомученика Дмитра Солунського, побудована у 1767 р. старанням парафіян. З цієї книги також відомо, що будівля церкви дерев’яна з трьома куполами, які вкриті чорнолистковим залізом і пофарбовані зеленою фарбою. Храм має кам’яний фундамент, кам’яну дзвіницю і таку ж огорожу. У церкві один престол. Є достатня кількість начиння і службових книг. Причт складається зі священника, диякона і паламаря. При церкві – три десятини присадибної землі, сорок п’ять орної, дев’ять десятин сінокісної. Будинок для священницької родини виділений державною скарбницею із землею, городом і садком, за які з 1856 р., за розпорядженням губернського управління державного майна, на користь державної скарбниці священником сплачується оброк. Службові приміщення біля будинку побудовані власне священником Ф. Леонтовичем із придбаних ним у різних поміщиків матеріалів за власні кошти. Кошти, що надходять до парафії, витрачаються на придбання свічок, освітлення церкви, вино, вугілля, єлей, ладан, борошно для проскурок та інші церковні потреби.