Stefan Zweig - Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Не часто бачила Франція склад настільки вагомий, ніж той, який виділили обидві організації з даного питання: імена майже всіх учасників і донині користуються світовою популярністю. Між чотирма лікарями знаходиться і такий собі д-р Гійотен [71] Жозеф-Іньяс Гійотен (1738–1814) – французький лікар, який запропонував у 1789 р. застосовувати в якості знаряддя страти спеціальну машину для обезголовлювання, яка отримала назву «гільйотина». Вперше вона була застосована у квітні 1792 р. і широко використовувалася урядом якобінської диктатури в 1793–1794 рр. , який через сім років винайде машину, що за секунду виліковує всі земні хвороби, – гільйотину. Серед інших імен особливо виділяються Бенджамін Франклін, винахідник громовідводу, Байльї [72] Жан Сільвен Байло (1736–1793) – французький вчений, фахівець з історії астрономії. Наступного дня після взяття Бастилії 15 липня 1789 року був проголошений мером Парижа. , астроном і згодом мер Парижа, Лавуазьє [73] Антуан Лоран Лавуазьє (1743–1794) – французький хімік, один із основоположників сучасної хімії. Досліджував склад повітря, роль кисню в процесі дихання, окислення, бродіння. Був генеральним відкупником, звинувачений у змові й посадових злочинах, гільйотинований. , який обновив хімію, і Жуссьє [74] Антуан Лоран Жуссьє (1748–1836) – французький вчений-ботанік, директор Ботанічного саду в Парижі. Опублікував велику працю щодо класифікацій рослин. , знаменитий ботанік. Але при всій своїй ученості й далекоглядності в інших галузях не підозрюють, що двоє з них, астроном Байльї та хімік Лавуазьє, покладуть через кілька років свої голови під машину свого колеги Гійотена, з яким вони тепер досліджують у дружньому спілкуванні магнетизм.

Поспіх несумісний із гідністю Академії, його повинні замінити методичність і ґрунтовність. І ось проходить кілька місяців, перш ніж учена колегія оголошує остаточний вердикт. Документ цей чесним і сумлінним чином засвідчує насамперед безперечний вплив магнетичних сеансів. «Деякі поводяться тихо, спокійно й відчувають блаженний стан, інші кашляють, плюють, відчувають легкий біль, тепло по поверхні всього тіла, впадають у посилену пітливість; інші охоплюються конвульсіями, надзвичайними по частоті, тривалості й силі. Як тільки вони починаються в одного, майже відразу виникають і в інших. Комісія спостерігала й такі, які тривали три години, вони супроводжувалися виділенням каламутної, слизової рідини, яка виникає через сильне напруження. Спостерігаються й сліди крові в окремих випадках. Ці конвульсії характеризуються швидкими й мимовільними рухами всіх членів, судомами в горлі, посмикуваннями в області живота (hypochondre) і шлунка (epigastre), блукаючим або застиглим поглядом, пронизливими криками, підскакуванням, плачем і несамовитими нападами сміху; потім настає тривалий стан втоми й млявості, розбитості й виснаження. Найменший несподіваний шум змушує їх здригатися з переляку, і помічено, що зміни в тоні й такті виконуваних на фортепіано мелодій діють на хворих у тому сенсі, що більш швидкий темп збуджує їх ще більше і підсилює шаленство їхніх нервових припадків. Немає нічого більш вражаючого, ніж споглядання видовища цих конвульсій; той, хто їх не бачив, не може скласти про них ніякого поняття. Дивно, з одного боку, спокій однієї групи хворих і, з іншого – збуджений стан інших, дивні різні явища, які час від часу повторюються, і та симпатія, яка виникає між хворими; можна спостерігати, як хворі посміхаються один одному, ніжно розмовляють один з одним – і це стримує судомні явища. Усі підвладні тому, хто їх магнетизує. Якщо вони навіть зовсім знесилені, його погляд, голос відразу ж виводить їх з цього стану».

Отже, ту обставину, що Месмер впливає на своїх пацієнтів навіюванням або якось інакше, встановлено офіційно. Професори говорять, що є щось таке в цьому випадку, незрозуміле й незнайоме їм при всій їхній ученості: «Споглядаючи такий сильний вплив, не можна заперечувати наявності якоїсь сили, яка діє на людей і підкорює їх, і носієм якої є магнетизер». Цим останнім формулюванням комісія, власне кажучи, упритул підійшла до делікатного пункту: вона відразу ж помітила, що людина є джерелом цих дивовижних явищ, вона особисто впливає на інших. Ще один крок у бік цього незрозумілого співвідношення між магнетизером і медіумом – і майбутні сто років виявилися б передбаченими, проблема була б удосконалена сучасниками. Але цього останнього кроку комісія не робить. Її завданням згідно з королівським указом є встановити, існує чи ні магнетично-життєвий флюїд, тобто новий фізичний елемент. Тому зі шкільною педантичністю вона ставить тільки два запитання: по-перше, чи можна довести взагалі цей життєвий магнетизм і, по-друге, чи корисний він як лікувальний засіб, «бо, – аргументує вона за способом геометрії, – життєвий магнетизм може існувати й разом з тим не бути корисним, але в жодному разі він не може бути корисним, якщо не існує».