Дмитро Степаненко - Окопні історії - фронтовий щоденник

Здесь есть возможность читать онлайн «Дмитро Степаненко - Окопні історії - фронтовий щоденник» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Кропивницький, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Издательство: Імекс-ЛТД, Жанр: Биографии и Мемуары, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Окопні історії: фронтовий щоденник: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Окопні історії: фронтовий щоденник»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Фронтовий щоденник» — збірка польових історій, зразок «окопної» літератури, спрямованої на відображення української дійсності, збереження її для сучасників і нащадків через призму світобачення людини, яка «пройшла» цю дійсність не відстороненим глядачем, а безпосереднім активним учасником. Яскраво й невимушено оживають перед читачем справжні персонажі і ситуації, що могли б здатися нереальними для звичайної людини, — проте саме такими постають будні українських героїв, так колоритно й іронічно описані Дмитром Степаненком в оригінальних оповідках.

Окопні історії: фронтовий щоденник — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Окопні історії: фронтовий щоденник», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Із 90 бійців роти бажання стати супер розвідниками виявили шестеро новачків. На першому ж занятті «Як зняти вартового» Танчик серйозно надрізав бойовим ножем п’яткове сухожилля улюбленому Прихвостню командира. А оскільки Прихвостень був відомим на всю бригаду стукачем, новобранці аж пищали від радості.

— Сподіваюся, це було не останнє кровопускання, а то я так ніколи й не навчуся зашивати різані рани, — висловив сподівання ротний медик, який у той день був на виїзді й пропустив поножовщину.

Танчик вигріб від ротного за підранка і на деякий час втратив інтерес до виховання Рембо/Командос. Заодно відмовився виїжджати на клапани:

— Пусть салдафони с рюкзакамі па пєрєдавой бєгают, а я афіцер і у мєня другіє задачі, сдесь, в тилу.

Бомж

Через кілька днів до мене підійшло двоє блюдолизів Команділи:

— Démon, «пріказ» ротного, щоб ти до обіду вимітався з намету, ти тут більше служити не будеш.

— Питань нема, хай офіційно переводить, я виберуся.

— Ні. Забирай манатки, і щоб духу твого тут не було.

— Цікавий прикол. А де мені жити? А якщо я зараз додому поїду і попадуся, хто відповідатиме?

— Не наші проблеми.

Кілька місяців намагався перевестися з розвідки, не відпускали, а під ДМБ пощастило. Додому їхати не ризикнув, все-таки це дезертирство, а служити залишилося два тижні.

Комендачі прийняли з обіймами, а я їм натомість пообіцяв допомогти ходити на пост до штабу. Як в анкеті: місце фактичного проживання не співпадає з місцем реєстрації. Через кілька днів, на вечірніх посиденьках, Тучка розповів:

— Я раніше думав, що ви всі з розвідки по черзі втікаєте з якихось особистих причин, а сьогодні зустрів біля штабу ротного вашого. Він відізвав мене в сторону і каже: «Ти же сматрі, кагда дакумєнти на Démonа будут гатови, нє забудь єму в ваєнік запісать, шчто он больше нє развєдчік, а камєндач. А то прієдєт дамой і будет хвастаца. Он больше нєдастоін разведчікам називаца». Мені не те що чути, дивитися на нього гидко було. Командир роти, цілий майор, сотня підлеглих, і раптом така дріб’язковість і підлість. Чоловік дев’ять місяців провоював, і «недостоин». Не хотів би я такого командира.

— Тучка, не звертай уваги. Мені наплювати, що у військовому квитку напишуть «стрілець-регулювальник». Хай хоч напишуть, що я коні пас. Те що я бачив і пройшов, у мене ніхто не відбере. Я правду знаю, й усі хлопці її теж знають. А шакал на те й шакал, щоб дзявкати.

Розстріл

Одному воїну світла після численних бойових трохи повело дах. Забув, що вже не на передовій і на посту в базовому таборі обстріляв машини на трасі та, за звичкою, прострілював лісосмугу. Наступного дня комбриг на загальному шикуванні великими буквами розказав, що з цього приводу думає.

Молодий, трохи офігевший новобранець ЧеПе (так, це справжній позивний) тихенько запитує:

— Дядьку Орлику, а що з ним тепер буде?

— Виведуть за лісосмугу, примусять викопати яму і розстріляють к бісу, — ховає усмішку вояка.

— А хіба так можна? — непокоїться ЧеПе.

— Раз плюнути! А в документах запишуть, що його сєпари застрелили. Бойові втрати. Герой. Медаль посмертно. Справі кінець.

— ?..

На посту

Давненько я не був біля штабу. А сьогодні заступаю на пост із його охорони. Ну що ж. Кара невелика, мушу відбувати. Тут обновка: хатка для чатових. Щоби ті мали де ховатися від сонця, вітру, дощу, снігу, граду та інших військово-польових неприємностей. Чотири кілки скріплені між собою так-сяк кількома поперечками й накриті двома шиферинами. А щоб скособочена хатка не впала, її з трьох боків підперли піддонами.

— А що, хтось будку машиною загорнув? Перекосило її не по-дитячому… Як вона взагалі ще тримається?

— То вона така й є, — пояснює чатовий, — я ще тиждень тому в ній сів, до бильця притулився, мало не розвалив.

— У нашій армії багато умільців, у яких руки не з того місця ростуть.

— Рукожопи, інакше не скажеш.

— Ти, головне, до неї вночі не підходь, бо якщо шифер об асфальт торохне, то не лише штаб, а й пів Костянтинівки по тривозі підніметься.

— Ясно. Робили як для себе.

— Не те слово.

Що цікаво, біля підрозділів стоять навіси, душові кабінки, лазні. Все як із підручника по ремонту. А для штабу, мабуть, на зло нахалтурили. Люблять солдати штаб.

— Як тут? Що до чого? Які обов'язки? — продовжую розпитувати попередніх чатових.

— Уночі бажано не заснути, бо можна впасти з диванчика. А від шуму штабники попрокидаються, почнуть бігати й панікувати. Навіщо тобі зайвий шум і метушня?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Окопні історії: фронтовий щоденник»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Окопні історії: фронтовий щоденник» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Окопні історії: фронтовий щоденник»

Обсуждение, отзывы о книге «Окопні історії: фронтовий щоденник» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x