Дмитро Степаненко - Окопні історії - фронтовий щоденник

* * *

Якщо хтось із місцевих хоче купити гранату, то і для такого випадку в грамотного сапера рецепт знайдеться. Потрібно акуратно розібрати запал і виколупати з нього заряд. Натомість натовкти пластит і знову зібрати. Гранату з таким запалом із чистою совістю можна продавати хоч сєпарам, хоч москалям. Кому завгодно! Хай мерзота спробує використати іграшку, висмикне кільце й кине. Запал не чекатиме три секунди до спрацювання уповільнювача, а здетонує відразу, як відлетить лапка. Фактично за пару метрів над головою в ідіота. Мінус один!

* * *

На сусідньому клапані в лісосмузі валяється ціла купа танкових снарядів.

— А чому вони тут лежать?

— Кардани думають, що нема кому вкрасти.

— От якраз у цьому вони дуже сильно помиляються…

Через пів години сапер Ромчик Сєпар волочить осколково-фугасний снаряд. Тихо стирив і пішов — називається знайшов. Або на щось виміняв.

— Навіщо він тобі?

— Розберу й на розтяжку поставлю!

Болванка кілограмів десять, нести хтозна-куди. Крекче, піт котиться, але вигляд щасливий. Ні сил, ні часу, ні здоров’я не шкода, навіть про небезпеку забув. От що означає робити корисну для «братського народу» роботу!

Солдат — це та ж сама дитина, лише причандали у нього більші й автомат справжній.

(Військова мудрість)

Кожен укроп мріє залишити широкий слід на кацапських кладовищах. От і Ромчик Сєпар заповзявся створити ексклюзивний вибуховий пристрій. Буйна фантазія сапера поєднувала в одне ціле запали від гранат, пластит, банки з-під пива, різні види пороху, реактивні боєприпаси і ще чорт знає що. Саморобки виходили симпатичні, хоча логіка вимагала триматися від того креативу подалі.

Під столом на нашій кухні лежав жмут «макаронин», довгого, сантиметрів сорок пороху з дірочкою по центру. Отвір придумали, щоб порох у снарядові інтенсивніше й рівномірніше горів.

А на передку «макарони» використовують, щоб розпалювати вогонь.

Одного разу хтось із хлопців, коли вогонь запалав, кинув залишки «макаронини» не у вогнище, а під ноги. І притоптав, щоб не горіло. Але через секунду трубка ожила. Свиснула, виплюнула струмінь газу, відскочила на кілька метрів убік і вибухнула, розірвавшись на шматки. Виявляється, горіння всередині «макаронини» продовжується, і гази її рвуть на клапті.

Експеримент повторили.

Через кілька хвилин біля нашого розташування свистіли, вибухали й літали цілі жмені поламаних «макаронин». А поміж ними скакали, реготали на весь клапан і намагалися підняти в повітря обидві ноги п’ятеро розвідників.

Як мало треба, щоб солдата порадувати: жменю пороху під ноги. Я почувався абсолютно щасливим.

Троє, щільно притулившись, дивилися фільм на смартфоні. Треба бути поближче до екрану, якщо хочеш щось роздивитися в хмарі диму. У невеличкому чотиримісному бліндажі курило п’ятеро. Я прокинувся о 02:30 ночі, бо залежав руку. Щоб поміститися вшістьох, мусимо спати на одному боці. Вдихаю цигарковий сморід і перекручуюся у спальнику на другу руку. Так легше, але тепер лампочка світить в обличчя і кінотеатр прямо перед носом. Хол-є-є-ра!

Ноги моєї більше тут не буде!

Зранку між деревами зробив нари два на три метри (щоб нам зі Свєтою не було тісно!). Над ними збив двосторонній навіс, трохи більший за нари й опертий на землю. Боки обтягнув плівкою. І хоча на задню стіну матеріалу не вистачило, на голову не литиме. За взірець була тримісна хатка, яку змайстрував Ватаг ще до мого приїзду на клапан. Ромчик Сєпар теж змайстрував куреня поряд, але на ніжках і з пласким дахом.

— Дивлюся, лісосмуга швидко обростає кролятниками, — оцінив нашу роботу Злобний Гном.

Ватаг і Злобний Гном — зв’язківці, екіпаж шишаріка. Оскільки в розвідки свого транспорту поки що нема, вони возять нас на своїй машині, а доповнює картину дружби родів військ сапер — Ромчик Сєпар.

Злобний Гном — невисокий і повненький. Позивного отримав за те, що галасливо й багато розмовляє сердитим голосом. На перший погляд дуже вредний і сварливий, а насправді добра людина. Він водій і за сумісництвом кулеметник. Ватаг так само невисокий, але в усьому іншому повна протилежність своєму напарнику — разів у сто спокійніший і мовчазніший. Якби хто їх склав докупи, а тоді розділив навпіл, вийшло б два абсолютно звичайні середньостатистичні мужики.

Швидко потекли дні, заповнені вщерть дрібними турботами, раптовими небезпеками і нехитрими розвагами.