Прес-служба, як і більшість інших служб, працювала цілодобово. Петро вдень, Зоряна вночі. На певному етапі навіть була ідея випускати власний бюлетень, проте до цього просто не дійшли руки.
Величезне навантаження лягало на господарську службу. її завданням було отримати привезені продукти, речі, медикаменти, все здавати на склади, а потім раціонально розподіляти між Українським Домом та іншими об'єктами, які ми забезпечували. Керівниками цієї служби почергово були Ігор з Хмельницького, Віталій з Чернівців, Михайло зі Львова. Кожен з них очолив команду людей, котрі забезпечували роботу служби. Протягом дня доводилося постійно щось розвантажувати і завантажувати у машини, переносити і сортувати. Це справді була «каторжна» робота. Вона тривала цілодобово, і тому люди швидко виснажувались. Служба мала кілька підрозділів, що відповідали за забезпечення учасників революції усім необхідним. Склад розмістили в цоколі біля службового входу, використавши для цього гардеробну.
Юридичним забезпеченням учасників акції протесту в Українському Домі займались професіонали. У перші дні до мене підійшов старший чоловік, який сказав, що він уповноважений Центральним штабом збирати заяви від протестувальників про порушення законодавства під час проведення другого туру президентських виборів. Я відразу дав розпорядження виділити йому місце в холі будинку і в свою чергу попросив надавати юридичну допомогу керівництву Українського Дому. Швидко порозумівшись, ми плідно працювали протягом усієї революції. У будь-якій неоднозначній ситуації юрист давав фахову і ґрунтовну консультацію. Сам він був з Одеси і це додавало колориту керівному складу штабу Українського Дому.
Найбільш актуальними були довідки про участь в акціях протесту, які надавав учасникам революції юридичний відділ, що представляв як Центральний штаб, так і серйозну юридичну фірму. Такі довідки допомагали учасникам акції протесту після повернення додому уникати проблем на роботі або в навчальних закладах. Окрім того, юридичний відділ проводив постійні заняття для учасників акцій протесту. Особливо, коли стало відомо, що відбудеться третій тур президентських виборів. Заняття мали на меті фахово підготувати людей для участі у виборах у якості членів комісій і спостерігачів.
Мистецькою частиною в Українському Домі опікувався легендарний львівський скрипаль Юрій Кульчицький. Він за власні кошти організував доставлення в Київ зі Львова сцени та апаратури для концерту.
Ми встановили сцену біля входу в Український Дім, і Юрій Кульчицький організував концерт львівських гуртів. На концерт зібралася маса людей. Юрій страшенно гордився тим, що наша сцена майже така сама велика, як і на Майдані. І апаратура не гірша. Мистецькі акції, організовані Юрієм Кульчицьким, надзвичайно піднімали настрій протестувальникам і додавали львівського колориту Українському Дому.
Інколи в Український Дім приходив Олег Скрипка. Ми з ним погодили, що він періодично даватиме сольні, акустичні концерти в холі Українського Дому.
Такі концерти-зустрічі не тільки робили побут в Українському Домі яскравішим, але й давали змогу учасникам революції познайомитися особисто з багатьма легендарними артистами.
На вулицях Києва з'явились народні дружини. Вони мають на меті допомогти мітингувальникам мирно відстояти свої конституційні права. Наразі в Українському домі ведуть запис усіх охочих, котрі не бажають залишатися осторонь. Таких у загонах уже понад три тисячі. Дружинники — вихідці з усіх регіонів України — стверджують, що не вдаватимуться до сили, однак будуть захищати свої переконання до кінця.
«5 канал». 02.12.2004 00:27
Національні дружини - це фактично кістяк Українського Дому. Спочатку в Домі була організована охорона з надійних і перевірених людей, але за кілька днів охочих поповнити лави організованих охоронних груп ставало все більше. В той час охорона потребувала постійної ротації, а тому і більшої кількості людей. Після кількох днів організації роботи в Домі ми змогли систематизувати і стабілізувати, наскільки це було можливо, роботу штабних підрозділів, а тому вивільнились можливості для розширення чисельності мобілізаційних підрозділів.
Організований набір добровольців в Національні дружини розпочався 26 листопада. В холі Українського Дому виділили місце для мобілізаційного пункту. Добровольці вишиковувались у чергу, повідомляли черговому необхідні дані. Той у свою чергу повідомляв номер сотні, десятка. Прізвище сотника і десятника, а також годину збору новоствореної сотні. У визначену годину на місце збору приходив сотник і повідомляв місце дислокації сотні і час наступного збору. Потім проводив повторний облік сотні. Після того дружинники знайомилися з своїм десятником.
Читать дальше