Яков Галчевський-Войнаровский: З воєнного нотатника

Коли балакав зі мною майор Врона про побір коней, то зазначив, що мене командир дивізії хоче залишити, щоб я обняв IV-й батальйон із надвижок.

— Тому, — каже, — їдьте поберати коней, то він вас забуде. Пощо Вам здався той інтерес?

Я негайно спакував трохи білизни і дрібніших речей, попросив свого господаря, щоб здав речі до багажного вагону, відвіз самоходом дружину з дитиною до потягу. Прощаючись із дружиною, я відверто сказав їй, щоб спішились хутчій доїхати до батьків на Холмщину, бо мене турбує можливість нальотів німців із повітря. Поїзди ще їздили на Варшаву нормально. Дружина виїхала. А я, коли повернувся з додаткового побору коней, не міг заснути до ранку. Значить, мене командир дивізії не пустить до Ржешова.

Ледве задрімав, як чую, що хтось міцно стукає до моїх дверей. Я — одягнутий. Підбігаю, відчиняю двері. Стоїть посланець, який службово мені мельдує. (Він каже), що о 6-й год. жде на мене командир дивізії, дипломатичний [9] Тобто має диплом про закінчення вищого військового закладу. полковник Равіч-Мисловський. Дивлюсь на годинник: є 5.45. То була субота, 26 серпня.

Хутчій промиваю очі й біжу до штабу полку, де міститься хвилево штаб 4-ї ДП. По дорозі бачу, що батальйони 67-го п. п. [10] 67-й п. п. — 67-й піхотний полк. у повнім бойовім виряді зайняли публічні будинки. Штаб 67-го п. п. розмістився в будинку жіночої гімназії на протилежнім, північним кінці міста. З касарень виїжджає довгий шнур возів, важко обкладених військовим майном. Все це тягне на станцію. Бачу, що серед кошарових блоків швендяють якісь цивільні: то "надвижки", бо полк вже змобілізований. Ці надвижки мають їхати зі мною та рештою зазначених старшин до Ржешова, де мала наступити організація другого "ржуту" (?) полку. Перед штабовим будинком бачу два самоходи: один належить генералу Болтуцю, команданту "оперативної групи", а другий — польовий "лазік" — полковнику Мисловському. Генерал Болтуць — у касині на сніданні.

Зголошуюсь у Равіча-Мисловського, колишнього командира 67-го п. п. в Бродниці. Він каже мені, що генерал Болтуць, він, підполковник Солтис і я негайно їдемо на відтинок до с. Гронжови, недалеко залізничної станції Радошкі.

Виходимо і займаємо місця в самоходах. Рушаємо. Полковник Равіч-Мисловський каже:

— Ви, пане майоре, не поїдете до Ржешова. Ми хочемо тутечки використати Ваш бойовий досвід. Ви обіймете команду над 4-м батальйоном, який зорганізуєте з надвижок. Ми зараз їдемо до Гронжови, де буде Ваш бойовий відтинок. (Як) повернемося, Ви приступите до організації батальйону протягом ночі, а завтра 27 серпня о годині 6-й рано я приймаю рапорт і зроблю перегляд батальйону. Після перегляду Ви відмашеруєте з бойовим завданням на відтинок Гронжови.

Відповідаю полковнику Мисловському, що я контрактовий чужинець — українець і перебуваю лише на стажу в полку. Наскільки знаю, то уділ у війні всіх контрактових є застережений, і ми мусіли б зголоситись у Головнім штабі у Варшаві.

— Пане, коли земля палиться під ногами, то тоді немає ні контрактових, ні заводових, ні українців, ні поляків, — є ті чи инші цінні індивідуальності, які мусять боротися за патріотичну справу. Зрештою, я бачив у військового міністра у Варшаві проект наказу, яким надане буде всім контрактовим обивательство польське, а контрактові перейменуються в заводових польських старшин. Тому на цю тему немає дискусій. Виконуйте, що ми Вам кажемо…

Що я мав робити? Наказ є наказом.

Оглядаємо "відтинок Гронжови" — від лісу Лідзбарк — Гуржно до так званих "Шаньців Шведських" включно. Цей простір має 7 км. Троє вищих старшин провадить дискусію на тему відповідного розміщення важких і легких кулеметів, очищення передполя, викінчення фортифікаційної праці та гребель для наводнення лук. Греблі почали будувати цивільні робітники 19 місяців тому назад і не докінчили.

Я олівцем накреслював на своїй мапі рішення начальників і дивувався, чому вони так довго зупиняються на дрібницях. Адже війна може вибухнути кожної хвилини, а вони мають час на безплідні, дрібничкові балачки. Що ж би то був за командир куреня, який не вмів вибрати становища для важкого кулемета?..

Час летить, я більше думаю над будуччою організацією свого батальйону, бо матиму надзвичайні труднощі, щоб із вибірок, із нічого і без нічого створити бойову одиницю.

Три перші батальйони 67-го п. п. зорганізовані згідно з планами мобілізації, де все до найменших дрібничок було приготоване. Що я маю робити, маючи до диспозиції лише людський матеріал з 600 резервістів? Полковник Мисловський дає мені до диспозиції ще одну пішу сотню Оборони Народової з м. Гуржно, — тією сотнею командує підпоручник резерви — вчитель початкової школи.