Данило Шумук - За східнім обрієм [Спомини про пережите]

3 приводу «Вальдшнепів» розвинулась дискусія.

— Мене також хвилювали ті ж самі питання, що й Хвильового, тільки, що він в основному наголошує не національний бік того питання, а швидше соціяльний. Мене безмірно обурювало те, що 1933 р. навесні люди мерли на Україні з голоду, а в Москві пишним українським хлібом коней годували. Український цукор можна було тоді купити тільки в Москві чи Ленінґраді. І все це страхіття на Україні робилось свідомо, продумано від верху донизу. Ось мене прийняли на службу в мор-флот тільки тому, що мої батьки не померли в 1933 р. А тих, чиї батьки померли в той страшний рік, до мор-флоту, в авіяцію і прикордонні війська не приймали. Тих, що затаїли це, а пізніше виявили, відразу переводили в піхоту, а це вже значить, що «знає кицька чиє сало з'їла», — сказав мічман.

— Нас усіх у першу чергу цікавить саме соціяльне питання. Питання землі й хліба для нас є віссю всіх питань, — сказав колишній бухгальтер МТС Хома, — а націоналісти про соціяльне питання чомусь ніде навіть не згадують, немов би такого зовсім і не існує.

— Невже ж нам недостатньо того, що більшовики завжди, скрізь і всюди тільки й знай що говорять та пишуть про соціяльне питання, але це їм не завадило заморити голодом саме тих, що вирощували хліб і годували їх, — сказав сільський учитель з Уманщини.

— Національне питання є основою основ всіх питань — це ключеве питання. Вільна рідна мова, рідна пісня — це найдосконаліший виразник культури нації, духу нації, це найкраща скарбниця всіх наших духовних надбань, — сказав Славко.

— Без соціяльної незалежности не може бути національної незалежности, — сказав Хома, — соціяльна незалежність — це база для національної культури і духовности.

— У вас все це звучить майже так само як і в Маркса: соціяльне питання у вас є базою, а національна культура і духовність — надбудовою, — сказав інструктор Макар.

— Російські комуністи сприймали марксизм на свій великоросійський лад, вони у першу чергу схопили у свої руки базу, а надбудову вони самі формують з таким розрахунком, щоб навічно закріпити за собою базу, — сказав учитель з Уманщини.

— А все ж таки та формула Маркса «базис і надбудова» влучна, — сказав мічман.

— Так, ця «формула» Маркса на перший погляд видається дуже лаконічною і влучною, але по суті це вульґаризм. Самоціллю кожної людини і кожної нації є їх духовний вияв і самоутвердження, а для такого самоутвердження соціяльні умовини є лише засобом, — сказав Славко.

— Я бачу, що вільні бесіди у нас ідуть дуже жваво, а лекції — мляво, — сказав Лісовик.

— Ви, друже, вірно зауважили. Це, мабуть, тому, що у вільних бесідах ми самопроявляємось і самоутверджуємось, а під час лекцій ми служимо вам об'єктами, на які діють із-зовні зарані виробленими штампами, — сказав мічман.

— Добре, на сьогодні досить, бо ми весь наш вишкіл перетворимо на дискусійний клюб, а ОУН організація дії, чину, а не дискусій, — сказав Лісовик.

— Встати! — скомандував Яків. Всі швидко зірвалися на ноги.

— Струнко! — продовжував Яків. Всі клацнули приборами і виструнчилися. Яків військовим кроком швидко підійшов до Лісовика і відрапортував:

— Вся група у зборі, готова до молитви і «Декалогу»!

Лісовик став перед групою і почав співати: «Боже, Великий, Єдиний». Після всіх тих ритуалів було дано команду «спати». Розпорядок дня і всі вечірні й ранкові ритуали виконувались дуже ретельно.

Напередодні закінчення вишколу, десь серед квітня, до нас приїхав Окружний провідник ОУН. Це був молодий хлопець, йому тоді було не більше 22-х років. Сам він був низького зросту, з широким чолом і мудрими уважними очима. Він прочитав нам лекцію про радянську конституцію із своїми власними коментарями. Після закінчення вишколу окружний провідник призначив нас на роботу. Якова призначив старшим організатором над людьми із східніх областей. Жука взяв до себе комендантом СБ. Всіх інших розіслав по районах організаторами людей зі східніх областей. А мене відправив знову на пропаґандивний вишкіл у село Теремне під самим Луцьком. На той вишкіл були зібрані всі районні провідники і суспільно-політичні референти всієї округи і провідник міста Луцька Дубчак. Всі вони вважалися старими членами організації. Тільки один я був безпартійний. Був між нами один священик із Сінкевичівського району. На тому вишколі всі були озброєні в пістолі та автомати. Тільки священик і я не мали ніякої зброї.