Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

М. X.

Лодзь, 18 VIII — 38 р.

Дорогий П. Бруно!

Ваш Лист мене не здивував. Я знала, про що, зрештою, написала Вам із Парижа, що Ви спіткаєте на [ sic! ] значні труднощі, обираючи цей період для своєї подорожі. Розумію, властиво — я передчувала, як важко б мало Вам повестися без знання мови! Ах, може то стане найсильнішим стимулом, щоб здобутися колись на опанування тієї мови. Ручаюся, що попри усі паризькі «болячки», залишаться також враження іншого ґатунку, які Ви усвідомите, набувши від них дистанції. — Я вже майже не можу пригадати собі, як то було, коли я вперше побувала в тому місті, знаю тільки, що можу щоразу зачаровуватися знову (для мене то важливий доказ любові). — Що сталося відтоді, як Ви писали до мене востаннє? Чи бачили Ви мого брата? Чи знайшли між собою спільну мову? Я у зв'язку з ним постійно перебуваю під враженням дива його порятунку [531]. — Ви пишете мені про пані Розенберґ, начебто мою приятельку, але… я взагалі не знайома з такою особою. Зрештою, в мене немає приятельок. — Щодо виставки по rue du Faub[ourg] St-Honoré, однак, добре поміркуйте та порадьтеся з авторитетними людьми. Дуже шкода, що пані Прегель немає в Парижі, вона, безумовно, допомогла б Вам у цьому. Як довго Ви ще залишатиметеся в Парижі? Мені б дуже хотілося, щоб Ви також отримали певне уявлення про Париж — французький. Спілкування з емігрантами тільки від нього віддаляє. Чи полюбили Ви щось у Луврі?

Я буду в Парижі наприкінці жовтня або на початку листопада. Тим часом я працюю тут, і якби не болі в руці, кт. мені ще й досі дошкуляють, була би задоволена роботою. Окрім того, тут тепер перебуває мій приятель і колега з півд. Америки, з кт. я багато музикую. А «поза тим усім» є ще багато іншого, про що я воліла б Вам розповісти, а не писати. Сердечно Вас вітаю.

М. X.

Мілан, 29. 8. 37

Georg Pinette

Via Guerrini 9

Вельмишановний Пане Шульце,

пишу Вам за дорученням пані д-р Хазен, яка рекомендувала мені Ваш останній [ sic! ] твір Цинамонові крамниці як такий, що, можливо, надається для італійського видання.

Я перебуваю тут у доволі добрих стосунках із кількома значними італійськими видавцями і дуже би втішився, якби мені вдалося щось зробити для розміщення Вашого твору. Позаяк італійські видавці не мають польських лекторів, може, було б варто порекомендувати Вам надіслати мені спершу коротке exposé своєї книжки німецькою мовою [533], або, ще краще, — французькою. Чи не були б Ви такі ласкаві також поінформувати мене, чи авторські права на Італію ще вільні.

В очікуванні ласкавої відповіді.

Жорж Пінет

Мілан, 21. 10. 37

George Pinette

Via Guerrini 9

Milano

Вельмишановний Пане Шульце,

я отримав обидва Ваші листи від 4 IX і 19 IX і прошу вибачення, що допіру тепер відповідаю. Затримка виникла тому, що я хотів переказати Вам мірою змоги конкретну інформацію про мої зусилля у зв'язку з питанням видання Вашого твору.

На жаль, і сьогодні я не можу вділити Вам позитивної звістки [534]. Я намагався зацікавити різних тутешніх видавців, у т. ч., мабуть, відомі Вам фірми Bompiani, Hoepli, Mondadori, яким запропонував Ваше експозе. Їхні враження, на жаль, були далекими від того, щоб можна було сподіватися комерційного успіху книжки. А прецінь про це йдеться передусім, у зв'язку з мізерною охотою до читання серед тутешньої публіки. Ситуація, ймовірно, була би кращою, якби існував уже переклад Вашої книжки; жоден видавець не ризикне на підставі оригінальної версії зважитися на італійський переклад.

Я знав про все це й раніше, але хотів бодай спробувати, якщо вже пані д-р. Хазен так палко порекомендувала мені Ваш твір.

У будь-якому разі, дякую Вам за працю, докладену під час редагування експозе, і буду вдячний, якщо Ви забажаєте поінформувати мене про свою творчість, зокрема, якби хтось узявся за переклад Вашої книжки. Може, тоді постали би кращі перспективи для італійського видання.

Найввічливіше вітаю і залишаюся з виразами поваги.

Жорж Пінет

(Ковель 18/VI 38)

(в очікуванні на варш[авський] потяг)

Любий Пане Бруно!

Хотіла б Вам подякувати за все: за щиру та ревну допомогу у справі передачі, за гостинність, і передусім за Товариство — за прекрасні малюнки! Проте я не зумію висловити, наскільки я Вам зобов'язана і як я тішуся Вашою добротою та дружбою. Подяка завжди бринить холодно, банально, а мої почуття щирі й теплі. — Тож мені не залишається нічого іншого, як просити про здогадливість і поблажливу усмішку з приводу моєї стилістичної неспроможності.