Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

То були найгарніші проекти, які я будь-коли бачив.

Водночас я намагаюся здобути також якесь літературне заняття. Поки ще не має жодної відповіді. Та головне, аби я піднявся на здоров'ї, бо в іншому разі всі плани марні.

Чи Ви відвідуєте п. Зюну Г. [392]? Що вона поробляє? Чи, окрім своїх співквартирантів, Ви підтримуєте якісь товариські стосунки?

За запрошення сердечно дякую. Скористаюся ним пізніше.

Мені здавалося, що я маю Вам дуже багато чого повідомити, але, як це іноді буває, я якось спіснів під час писання і бачу, що нічого істотного не здатний Вам сказати. Отож, на сьогодні досить. Красно ще раз дякую і обіймаю сердечно.

Бруно Шульц

Сердечні вітання для п. Марка

Дрогобич, 28 IX 1940

Сєдова, 8 [393]

Дорога Пані Аню!

Тішуся, що ми дійшли згоди, чого, зрештою, я й сподівався, враховуючи Вашу велику вибачливість. Це конче потрібно, попри легке розчарування, якого мені оте зречення (адже то з мого боку зречення) завдало. Я не боюся, що нам забракне інтелектуального та людського субстрату для продовження наших стосунків. Поки я збуджений і внутрішньо самозаглиблений, нагода поділитися з Вами об'єктами моїх зацікавлень завжди бажана. У миті порожнечі, внутрішнього застою я можу сподіватися на імпульси, які Ви випромінюєте, та на Ваші дружні відчуття до мене. Всупереч тому, що якось трапилося мені кинути в гніві, Ви для мене є серйозною постаттю.

Попри це і попри часті потреби поговорити з Вами — я не можу зважитися приїхати. Моя ледве здобута внутрішня рівновага все ще дуже хитка і завжди на межі краху. Я не можу передбачити на 2 дні, а навіть на 1 день наперед, чи не буду в найбільш пораженському та мізантропічному настрої, який міг би і Вам, і мені зіпсувати пополудня. Може, Ви були б такі ласкаві врахувати це й не гніватися на мене, запланувати частіші візити до мене, почергово сама й зі своїм товариством, до якого би, може, залучити п. Яхимовича [395]з бібліотеки. Гаразд? Якщо Ви наполягаєте на моєму візиті, то прошу написати.

Вітаю Вас дуже сердечно.

Бруно Шульц

За звістку про п. С. Ґотліба [396]сердечно дякую, напишу йому.

[10 VII 1940]

Дорогі Пані!

Дуже тішуся, що Ви виявилися відкритою для Рільке [397]. З часом, коли Ви освоїтеся з його віршами, перед Вами прочиняться світи ще більш конденсованої краси. Частіше зазнавайте таких одкровень і назавжди збережіть достатню гнучкість для перегляду своїх поглядів і коректур. Що стосується мене, то після періоду безтямного захоплення Мальте [398], нині я бачу його межі та пункт, у якому свідомо віддаляюся від тієї прози. У своїх віршах Рільке зазнав еволюції у кілька (3—4) етапів, кожен з яких вимагає нового ставлення до тієї поезії.

Я був у Львові 4 дні. Бачив багатьох людей зі Спілки пис.[ьменників], але ближчі контакти мав тільки з Д. Фоґель [399]і з Вебером [400], котрий далебі геніальний. Можливо, мені вдасться ненадовго запросити його до Дрогобича. Запрошую Вас приїхати, поговоримо про Мальте. Вітаю Вас сердечно.

Бруно Шульц

23 VIII [1940]

Дорога Пані Аню!

Дякую за листівку, я думав, що Ви розчарувалися в мені. Тішуся, що це не так. На жаль, у неділю, схоже, не приїду, бо того дня мені мають провести повторну операцію [401]. Тому я сумний і тривожний, хоча немає жодної небезпеки. Оперуватимуть у тутешньому шпиталі. Завтра має вирішитися, чи вже в неділю, чи пізніше. В суботу пополудні я вільний, якщо Ви приїдете, буду втішений. Дуже сердечно Вас вітаю.

Бруно Шульц

[13 IX 1940]

Дорога Пані Аню!

Спасибі Вам велике за щиру турботу і дуже миле співчуття. Мені вже значно краще, гарячка впала до 37°. Уже встаю в кімнаті та малюю на 17 IX [402]для школи. Якщо п. Марек [403]має час і бажання, то міг би запропонувати свої послуги головній лікарні, але здається, що то ненадовго. Чи п. Марек не погодився б замінити мене в школі на який місяць? Питаю тільки для порядку, бо знаю, що не погодиться.

Прошу Вас дуже, приїжджайте, але допіру 17-го, бо я б хотів уже бути вільним від малювання. Того дня, схоже, матиму вихідний. Ще раз сердечно дякую та вітаю.

Бруно

[вересень 1940]

Дорога Пані Аню!

Сердечно Вас перепрошую за атмосферу, яка запанувала довкола мене, і яку я не міг утримати подалі від Вас. Це так, наче домашні пелюшки поета, його дружина на неналежному рівні та його невиховані діти, котрі псують справжнім приятелям приємність співжиття з ним. Не судіть про мене за тією атмосферою і будьте певні, що то лише моя хвороба привабила той хвіст примар, які незабаром зникнуть. Я не можу за благі наміри тих людей відплатити неґречністю, розраховую на Ваше розуміння, що тут я плачу зовсім іншою монетою. Я багато думав про Вашу доброту й жертовність, і боюся лише, щоб Ви про неї не пошкодували. Я не міг у присутності інших людей сказати Вам, яке враження справили на мене Ваші малюнки та образи. Ви — справжня індивідуальність, найкоротше речення Вашого листа породжує в моїй душі образ усієї істоти, і так само з малюнками. Обіцяю Вам, що наступного разу Ви застанете мене вже самого. Не знаю, чи це добре, що Ви про мене стільки дізналися з боку лаштунків спальні…