Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Сердечно Вас вітаю і палко перепрошую.

Бруно

[17 IX 1940]

Дорога Пані Аню!

Я від учора в Трускавці, мешкаю в «Аїді» та проводжу довгі години в розмовах із паном Артуром [404], які іноді здаються мені істотними. Погода та краєвид сприяють нам. Якось ми раннього осіннього вечора блукали парком під дощем, а позаду розгорталися в освітлених вікнах сімейні історії, найінтимніше домашнє минуле. Ми сумуємо за Вами, котра би пов'язала наші пошуки, стала зародком синтезу. Прохаємо, щоб Ви одного прекрасного дня з'явилися в прогалині парку — легка мандрівниця, котра вступає з гаїв Борислава до алей Трускавця. Чи Ви дотримаєте обіцянки? Сердечно вітаю.

Бруно Шульц

До сердечних отих побажань найінтелігентніше приєднуюся, очікуючи Вас, Артур Жечиця [405].

[7 X 1940]

Дорога Пані Аню!

Посилаючись на пам'ятні для мене Ваші слова, запрошую Вас знову до Трускавця, і тільки від Вашого настрою залежатиме, чи будемо ми самі, чи Ви захочете розширити коло учасників. Природа тепер прекрасна. Деякі екзотичні дерева схожі на райських птахів у блиску їхніх пишних пурпурових хвостів. Я чув, що Ви маєте доволі багато уроків, і боюся, щоб це не стало на заваді. Мене також непокоїть, що Ви останнім часом проявляли якесь розчарування та нехіть. Але сподіваюся, що то минулося. Я мешкаю в панс. «Аїда» на дорозі до залізн. вокзалу, в кімнаті 8. Але можу перебувати і в парку, поряд із музикою.

Чекаю на Вас із тугою та вітаю сердечно.

Бруно Шульц

[10 X 1940]

Дорога Пані Аню!

То я власне гірко собі дорікаю, що лишив Вас без слова пояснення та створив враження, наче моє мовчання якось пов'язане зі сценою, яку Ви мені влаштували. Слід зізнатися, та сцена не була позбавлена поетичного чару, яким дихає вся Ваша особа та всі Ваші забаганки. Я відчув її як раптовий напад вітру з дощем — у квітні, коли ті бризки дощу, б'ючи в обличчя, не можуть інакше, як тільки пахнучи весною.

Я не приїхав у суботу, позаяк мене викликали в терміновій родинній справі до Стрия, де я провів увесь той день. Украй огидно, що я не вибачився за те, що не приїхав. Навіть ніколи й не подумайте, що я втратив до Вас симпатію чи інтерес. Я завжди думаю про Вас зі зворушенням і вдячністю. Все, що Ви робите, миле й поетичне. І думаю, що наша дружба має ще попереду тривалу історію, містить у собі потенціал багатьох подій і перипетій. Від нашої відваги та заповзятливості залежить, чи та потенційна історія, напнута між нами, — набуде конкретики.

Я зайнятий заробітками, ремісничим малюванням [406]. За оті речі, намальовані у Вашій присутності, грошей іще не отримав. Мене запросили спеціальним листом до співпраці в «Nowych Widnokręgach» [407], польському щомісячнику під редакцією Василевської [408]. Але що ж я можу для них написати? Я щораз більше переконуюся, який я далекий від реального життя і як мало орієнтуюся у віяннях часу. Усі якось знайшли собі свою нішу, а я зостався на слизькому. Це наслідок браку еластичності, певної безкомпромісності, якої я не схвалюю. Може б, Ви коли приїхали? Тільки по вівторках і четвергах маю зайняті пополудня, в інші дні завжди вільний. Дуже сердечно вітаю.

Бруно Шульц

15 XI 1940

Пані Хвістек сердечно запрошую.

Дорога Пані Аню!

Вибачте мене за довге мовчання. Мої пояснення не будуть для вас переконливими. Лишень прийміть до відома, що в моєму ставленні до Вас нічого не змінилося. Маю різні клопоти, про які Вам колись усно розповім. Через них я не міг вибратися до Борислава. Щось завжди ставало на заваді. Приїжджайте, я з нетерпінням на Вас чекаю. По вівторках і четвергах я зайнятий пополудні. Я нервово хворий, не здатний до жодної праці, яка не лежить на лінії моїх уподобань. Іноді я цілковито ламаюся, іноді ще підводжуся після падіння. Сердечно Вас вітаю.

Бруно Шульц

13 І 1941

Дорога Пані Аню!

Ваше мовчання було якимось шпичаком, який глухо дошкуляв у моїй свідомості. Я думав, що Ви були збентежені та розчаровані моєю (минулого разу) духовною тупістю. Тим часом я дуже жвавий і внутрішньо активний, тільки фізично недужий так, що не зміг здобутися на візит до Вас (пішохідний маршрут на Мосціцького 30). Маю аневризму аорти, але останнім часом знову трохи покращало.

Приїжджайте в неділю, буду дуже втішений. Може, врешті, пощастить із погодою, то підемо трохи в краєвид, як торік. Отож, Ви безповоротно перебираєтеся до Львова? Шкода, мої плани переїзду не справдилися. Новелу мою Важик [409]не прийняв. Я її Вам почитаю. Чекаю на Вас із радістю. Тепер у мене мешкає євр. поет Бер Горовиць [410].