Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Зрештою, пополудні я маю різні заняття в майстерні.

Чому Ви мене не рятуєте, добрий і дорогий Пане? Чому п. Завістовський [191]потребує стільки часу, щоб приготувати ґрунт для повторного розгляду мого клопотання про відпустку?

Прошу дати мені ще 2 тижні часу, щоб приготувати ілюстрації для Едзя [192]. Я далебі не мав часу. Моя стаття про себе (у формі інтерв'ю з Віткаци [193]— обмін листами — інтерв'ю за посередництва листування) уже тиждень лежить у Віткевича в Закопаному, і боюся, що вже ніколи не буде опублікована [194]. Якби я не боявся настроїти Віткевича проти себе — послав би її Вам для «Tygodnika» як інтерв'ю із самим собою. Поза тим нічого не пишу, тільки мрію про писання — ледь встигаю щось прочитати.

Ґомбрович не надіслав мені свого уривка, який я мав ілюструвати. Мабуть, вирішив інакше. Палко прошу про мене не забувати, переказую вислови поваги та сердечні вітання.

Бруно Шульц

[зима 1934/1935 року]

Замість відповіді

До редактора «Tygodnika Ilustrowanego» [195]

У зв'язку зі статтею п. Я.Е. Сківського [196] Ланцюг щастя [197], хочу — зважаючи на мою співпрацю в «Tygodniku Ilustrowanym» — заявити таке. Мені не здається, що я аж такий наївний і обмежений, як стверджує п. Сківський. Я також не вважаю себе снобом, спраглим дешевих і тривіальних успіхів, і гадаю, що моя попередня літературна діяльність не дає підстав для таких тверджень. Однак полеміка навколо цього питання цілковито виходить поза межі моїх можливостей, — що, мабуть, нікого не здивує. Шкода, що закиди на мою адресу не були сформульовані більш ввічливо і менш примітивно із психологічної точки зору, бо це дозволило б мені відповісти по суті.

Бруно Шульц

Дорогий і Любий Пане!

Уже тиждень я перебуваю в Парижі [198]. Жах, а не місто, що за жінки! Я спустошений. Далебі розпусний Вавилон!

Я тут із паном Людвиком Лілем [199], малярем і чудовим есеїстом, і знавцем мистецтва, котрий хотів би постійно або час від часу надсилати Вам із Парижа кореспонденції з усіх царин життя. То дуже талановитий чоловік, і я б Вам дуже радив узяти в нього [ sic! ] пару статей. Пан Ліль водночас надішле Вам зразки свого стилю та жанру. Що поробляєте, Дорогий Пане? Вас не було у Варшаві минулого тижня. Зичу всього найкращого і прошу мені написати кілька слів на адресу п. Людв. Ліля, 51, Bd. St. Jacques.

Сердечно вітаю.

Бруно Шульц

[близько 10 VIII 1938]

Вельмишановний Пане Голово!

Про лист В. Шан. Пана Голови я був попереджений завчасу п. Вежинським [201]і п. Чарським [202]— проте, коли він надійшов у такій переконливій і остаточній формі, приносячи сповнення моїх палких прагнень [203], — я глибоко зворушений і безмежно вдячний. Якщо можна говорити про щастя, то я відчуваю нині в собі те глибоке насичення, той урочистий і трохи сумний спокій сповнення, який і є щастям.

Як я можу подякувати В. Шановному Панові?

Від моїх гідних заступників В. Шан. Панові відомо, з якою мукою я прилаштовувався до чужих мені за духом вимог шкільної практики, як я від того потерпав. Із яким легким зітханням, із яким відчуттям безмежного визволення я займуся тепер справами, для яких, гадаю, призначений!

Трохи лякає мене думка про — відповідальність, яку я на себе покладаю. Однак мене заспокоює попередній досвід, який досі мене не підводив, що завжди короткі періоди моєї свободи були продуктивними періодами. Коли зовнішній тиск меншав — природа наче поверталася до своїх нормальних законів, до притаманної своєї функції. Залишений самому собі, мій механізм — продукував.

Стосовно деталей організації вирішення мого питання, то я сповнений вдячності й пошани. Поєднання надлишку моєї зарплати (після відрахування платні вчителя на заміні) зі стипендією Міністерства здається мені вершиною винахідливості та комбінування. Мені б ніколи не спала на думку подібна ідея. Я безмірно вдячний В. Шан. Панові Голові за те, що Ви для мене зробили.

Клопотання до кураторії про відпустку я вручу сьогодні директорові, клопотання до Міністерства про стипендію дозволю собі додати. Якщо в тоні або змісті останнього буде щось не так — прошу ласкаво В. Шан. Пана Голову повернути їх мені для редагування.

Покладаючись і надалі на зичливість В. Шан. Пана, переказую вирази глибокої поваги.

Бруно Шульц

Дрогобич, 19 III 1935

Флоріянська, 10

Вельмишановний Пане Голово!

Маючи ще живо в пам'яті велику зичливість, виявлену до мене ЯВПаном [204]Головою та Ваші благі щодо мене наміри, наважуюся у складній ситуації, в якій я опинився, хоча то, може, справа занадто тривіальна — апелювати до опікунських ауспіцій, які ЯВПан Голова сповнює над польським мистецтвом і літературою, та просити з ласки своєї допомогти мені.