Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Книжку мою [165]я віддав до друку ще в січні. Коли вийде — не знаю, не цікавлюся тим, бо книжка та мене не тішить. Це збірка усіх новел, які вже були надруковані в журналах. Месія [166]лежить перелогом.

Що Ви поробляєте? Як Вам ведеться в житті? Природно, що кожна звістка від Вас буде мені дуже мила. Не гнівайтеся лише, якщо я іноді не одразу відповім. Я ще не маю програми на канікули — не можу здобутися на жодне рішення. А Ви? Чи будете десь близько?

Обіймаю Вас дуже сердечно.

Ваш

Бруно Шульц

Дрогобич, 2 VI 1937

Любий Колего!

Знову маю нечисте сумління, що не відписав Вам, але якось не зміг здобутися на відповідь на Вашого красивого та глибокого листа. Я перебував упродовж 4 тижнів на селі неподалік від Турки майже, цілком самотній. Я не мав розради з тої самотності і позбувся старої та глибоко в мені вкоріненої ілюзії, що я створений для самотності. Може, колись і був, а нині зяє на мене порожнеча і мертвотність краєвиду, я не можу вже сам поживитися при столі Господа Бога. Негоже постійно скаржитися, і не по-чоловічому це, але мушу сказати, що щось у мені попсувалося. Чи Ви знайдете ще щось у світі дійсно красивого та надихаючого, чи здатні Ви до ентузіазму? Мені здається, що світ став нудним.

Чи Чортків розташований неподалік від Кременця-Подільського? Там задіяний мій приятель, маляр Яніш [167], на реставрації розписів у Кременецькому ліцеї. Я збирався до нього з'їздити, щоб побачити Поділля і степ, і степовий місяць. Проте не знаю, чи з того щось вийде. Якщо будете в Кременці, передавайте йому вітання. Дуже розумний і бравий чолов'яга. Якби я туди поїхав, то побачився б із Вами.

Дуже сердечно Вас обіймаю та вітаю.

Бруно Шульц

4 VIII 1937

Дорогий Зеноне!

Ваш лист наздогнав мене в Познані, де я гостюю в однієї приятельки [168]. Велике спасибі Вам за сердечну пам'ять. Поки що відписую тільки кілька слів, відкладаючи докладнішу відповідь до часу повернення додому. Звідти я надішлю щось невелике для «Kameny», бо тут нічого не маю. Тут я маю справу із «Promem» [169]. Стосовно праць, пов'язаних із ілюмінацією та адресами, маю тільки кілька чисел «Grafiki» [170]. Якщо Ви того не знаєте, то я Вам охоче перешлю. Там є різні такі речі. Я [гостюю] в дуже милих і інтелігентних людей, але вже завтра виїжджаю. Чи знаєте Ви Познань?

Дуже сердечно Вас обіймаю та вітаю.

Бруно

Обов'язково прочитайте Фердидурке [171]— геніальний твір!!

[5 І 1938]

Дорогий Зеноне!

Даруйте, що так рідко і скупо пишу, що не віддячуюся достатньо за Вашу сердечність. Ви надіслали мені гарного та сумного вірша, за який Вам сердечно дякую. З мотивом того вірша резонує моя печаль. Це наша спільна печаль старіння, розчарування, оголеного скелету істини. Чи гадаєте Ви, що ту печаль можна зробити рушієм якоїсь творчості, що її можна мистецьки зужити, нагодувати демона творчості власного поразкою?

Я на таке не здатний. Моя муза прагне погожості й тепла. Під осінь життя вона стає млявою та ледачою, як мухи о тій порі року.

З іншого боку, можу сказати, що багатшаю за змістом, що матеріал збільшується, бракує лише спонуки, рушія, азарту, аби перекувати його у форму.

Я дійшов висновку, що єдиною нашою опорою може бути праця, будь-яка, бодай навіть нижча за наш рівень, бодай механічна. Інакше нас пожирає смуток. Тому добре, що Ви виготовляєте дипломи та грамоти про закладку споруд. То приємна й красива забава, і, певно, щось приносить у фінансовому відношенні. Спробуйте заточувати на тому полі щоразу ширші кола, дістаньтеся до столиці, мені здається, що в Польщі бракує спеціаліста до [ sic! ] дипломів, а Ви маєте для того умови.

Про свої плани писати не хочу. Маю забобон, що вони не вдаються, коли про них завчасу розповісти. Вони, зрештою, не такі вже високі й сміливі. Чи Ви читали Санаторій [172]? Я не зміг надіслати Вам авторського примірника, як би мені хотілося, бо «Rój» дав мені незначну кількість примірників, які я одразу ж у Варшаві роздав критикам і впливовим особам. Резонанс слабкий. Як Вам сподобалося?

«Kamenę» отримав і дуже дякую. Чи то не занадто щедра віддяка за мої малюночки [173]?

Обіймаю Вас дуже сердечно і прошу не забувати

Вашого

Бруно Шульца

24 IV 1938

Вельмишановний Пане [175]!

Одразу ж після розмови з паном Курилюком я мусив виїхати несподівано з Дрогобича і повернувся тільки позавчора. Я спішно переписав одну новелу [176], може, Ви ще встигнете її надрукувати. Дуже перепрошую за затримку.