Дмитро Стус - Василь Стус - життя як творчість

Див: Наєнко Михайло . Виступ на перших Стусівських читаннях// Слово і Час. — 1998, Число 6, С. 26—28; Стус Д. «Палімпсести» Василя Стуса: творча історія та проблема тексту// Василь Стус . Твори. Том 3: кн. 1. — С. 13.

Наєнко Михайло . Виступ на перших Стусівських читаннях. — С. 28.

Стус В. Голос з України// Твори. Том 4. — С. 482.

Стус В . Лист до друзів від 30.07.1978// Твори. Том 4. — С. 468.

Коцюбинська М . Стусове «самособоюнаповнення»: (Із роздумів над поезією Василя Стуса) // Сучасність. — 1995, Число 6, С. 137—144.

Лотман Ю. М . Литературная биография в историко-культурном контексте.// Ученые записки Тартуского университета: Труды по русской и славянской филологии. Вып. 683. — 1986, С. 106.

Дзюба Іван. Різьбяр власного духу// Василь Стус. Під тягарем хреста.Поезії. — Л.: Каменяр, 1991, С. 19—20.

Про багатотисячний похорон Лесі Українки детальніше див. М. О. Мороз. Літопис життя та творчості Лесі Українки. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 514—515.

У всіх документах вказана ніч з 4-го на 5-те вересня, або просто 4-го. Однак, зібравши велику кількість свідчень та спогадів, думаю, можу переконливо стверджувати, що смерть Василя Стуса настала саме в ніч з 3-го на 4-те вересня, а наступної ночі лише «по-злодійськи», як пише у своїх спогадах Василь Овсієнко, з карцеру було винесено тіло Василя Стуса.

Попелюх Валентина (1938 р.н.) — дружина Василя Стуса.

Парадоксальним чином у цьому-таки Чусовому, що несе води вздовж трагічних для доль тисяч і тисяч українців земель, які час від часу лякають око білизною кісток, директор гірськолижної олімпійської бази «Огонек» Лєонард Постніков відкрив музей історії ріки Чусової. Його першим експонатом стала врятована Постніковим каплиця Єрмака та великий пам'ятний камінь — перший ув СРСР пам'ятник жертвам репресій. Було це 1981 року, коли Василь Стус ще був живим і лише прибув до ВС-389/36, що знаходиться за 40 км від музею Постнікова.

Про це неодноразово писав у листах до мене та Василя Овсієнка Март Ніклус, який уже встиг побувати там із естонськими телевізійниками, які знімали про нього фільм.

Не відповідає дійсності твердження В. Шовкошитного з вищезгаданої статті про те, що документи на О. Тихого були підготовані. Їх почали збирати останніми тижнями перед від'їздом, проте далеко не всі дозволи від владних інституцій були отримані. Отож, якби перепоховання відбулося саме в ці дні, прах Олекси Тихого перевести, швидше за все, не вдалося б.

Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К.: Наукова думка, 1995, С. 634—635.

Там само. — С. 636—637.

Там само. — С. 628.

Там само. — С. 626.

Попри всі протести та звернення, 4 грудня 1987 р. з'явилася постанова Ради Міністрів СРСР «Про обмеження прописки кримських татар у ряді населених пунктів Кримської області та Краснодарського краю». Див.: Україна від найдавніших часів до сьогодення. — С. 627.

Зокрема варто згадати резонансний лист Олеся Гончара до Генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова, у якому звучала тривога щодо звуження сфери вжитку української мови та висловлювалися пропозиції, спрямовані на подолання вад національно-культурної політики в УРСР. Так само не можна оминути увагою серію статей І. Дзюби «Бо то не просто мова, звуки…», за які його було нагороджено державною премією ім. Т. Г. Шевченка в 1990-му.

Україна від найдавніших часів до сьогодення. — С. 627.

Чимало дискусій на цій конференції було присвячено обговоренню такої несуттєвої на перший погляд термінологічної проблеми: яким словом окреслювати ідеологію репресій 1930-х — сталінізм чи сталінщина. За всім цим ховалася неготовність суспільства зізнатися в тому, що конвеєр смерти був не так сваволею однієї персони (сталінщина), як фундаментальною основою існування та розвитку держави (сталінізм). Ім'я Леніна, яке все ще, принаймні в публічних розмовах та дискусіях, залишалося поза критикою, в цьому контексті воліли не згадувати, як і не акцентувати уваги на репресованих в шістдесяті-сімдесяті роки. Репресовані в ці роки хоча й були активними учасниками установчого з'їзду, змушені були прийняти запропоновані ЦК-КДБ правила гри, аби мати бодай якусь надію на суспільний резонанс і масмедійне відлуння. Інформація про створення «Меморіалу» потрапила на шпальти офіційної преси, хоча й була суттєво відредаґована цензурою.