Йосиф Сліпий - Спомини

Михайло-Роман Яцковський (1864–1932) — неодружений священик Львівської архиєпархії, родом з Голоска Великого біля Львова. Закінчив Академічну гімназію та духовну семінарію у Львові, висвячений у 1891 p., у 1892–1895 pp. був домашнім капеланом митрополита Сильвестра Сембратовича, у 1897–1903 — префектом семінарії у Львові, у 1897–1899 — катехитом школи для дівчат, яку провадили сестри-бенедиктинки латинського обряду, з 1898 — заступником віце-ректора духовної семінарії у Львові, у 1903–1905 — прокуратором у Римі, з 1900 — членом, а з 1905 — канцлером Львівської митрополичої консисторії. У 1918 р. був депортований, у 1919 — номінований крилошанином Львівської митрополичої капітули. Помер у Львові 16 січня 1932 р. (особова справа: ЦДІАЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 1033).

Теофіл Бобикевич (1864–1929) — священик Львівської архиєпархії, висвячений у 1891 р. Спочатку душпастирював у селах Нараїв, Сівка Войнилівська, Ілемня-Гозіїв, а в 1895–1918 — у Львівському архикатедральному соборі св. Юра; у 1905–1910 та у 1919–1929 pp. був референтом митрополичої консисторії, у 1906–1918 — капеланом жіночої тюрми у Львові, у 1918 — номінований крилошанином Львівської митрополичої капітули. Помер у Львові 8 березня 1929 р.

Єпіфаній (Василь) Теодорович, ЧСВВ (1881–1958) — священик, василіянин, родом із с. Іваниківці біля Станиславова, із священичої родини. У 1898 р. вступив до василіянського монастиря. Після рукоположення в 1908 р. редагував журнал “Місіонар” у Жовкві (1908–1912), написав “Життя святих” на січень-лютий (1912). З 1921 — місіонер у Канаді, з 1927 — у США, де редагував журнал “Католицький провід” (1927–1932) у Філадельфії та видав збірник проповідей “Католицьке життя” у двох томах (1946–1948). Помер 3 ютого 1958 р. в Чікаґо (США).

Діонісій Дорожинський (1866–1930) — священик, вчений-богослов, освітньо-культурний і церковний діяч, зять отця-митрата Андрія Білецького. Родом з Галича, закінчив з відзнакою Академічну гімназію у Львові (1885), богослов’я вивчав у Барбареумі. Рукоположений у 1891 р., став сотрудником собору св. Юра, у 1900–1903 pp. видавав “Богословський Вісник”, у 1906–1907 pp. викладав пастирське богослов’я та догматику у Львівському університеті, з 1920 р. почав викладати церковне право в духовній семінарії, а згодом також у Богословській академії у Львові. Автор праць з канонічного права, підручників, праці “Історія унії нашої греко-католицької церкви”. 1 червня 1930 р. на підставі його праці “Огляд джерел орієнтального церковного права о. Дорожинського висунуто кандидатом на посаду надзвичайного професора канонічного права Богословської академії у Львові, але вже 2 липня 1930 р. він несподівано помер у Мізуні.

Пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому роботи відомого скульптора Андрія Коверка був встановлений у жовтні 1932 р. у саду Греко-католицької богословської академії на вул. Коперника, 38. Це був перший український пам’ятник у Львові. Йосиф Сліпий неточно вказує дату знищення пам’ятника — його знищено не в 1939 p., а вже за другої радянської окупації Львова в 1945 р.

Антоній Рижак (1908–2002) — єромонах-студит, закінчив духовну семінарію у Львові, висвячений у 1937 р. Після того як радянські війська зайняли Львів, переїхав на Лемківщину і від 23 вересня 1944 р. обіймав посаду секретаря курії Апостольської адміністрації Лемківщини, яка на той час уже знаходилася в Криниці. Незабаром виїхав до Німеччини як супровідник Курта Левіна, потім якийсь час перебував у Шевтоні, у 1951 р. заснував парафію українських емігрантів у Ґенку (Бельгія) і був там парохом до 1964 р. Коли митрополит Йосиф Сліпий прибув до Риму і в 1964 р. викликав деяких монахів-студитів до Ґроттаферрати, о. Рижак відгукнувся на цей заклик і став засновником та ігуменом монастиря “Студіон” біля Риму. У 1976–1984 pp. проживав у монастирі студиток у Крефельді та душпастирював у Дюссельдорфі (Німеччина). Згодом повернувся до Риму й осів у “Студіоні”. У 1986 р. як правний представник монастиря підписав угоду з головою Релігійного товариства “Свята Софія” Любомиром Гузаром про передачу “Студіону” у відання товариства. Помер у 2002 р. в Альбано.

Одіюм (лат. odium) — вороже наставлення, ненависть.

Іван Раковський (1874–1949) — український антрополог, зоолог, педагог і громадський діяч, родом із Чагрова на Рогатинщині. Закінчив Львівський університет, у 1912–1914 pp. продовжував антропологічні студії в Петербурзі та Парижі, у 1914–1917 pp. працював у Відні в Дослідницькому інституті Сходу та Близького Сходу, потім до 1928 р. вчителював у гімназіях Коломиї та Львова, у 1921–1925 — професор зоології в Українському таємному університеті. Головний редактор “Української загальної енциклопедії” (1930–1935). Після війни емігрував спочатку до Німеччини, де працював в Українському вільному університеті в Мюнхені, а потім до США. Помер на еміграції у Ньюарку в 1949 р.