Павло Бажов - Павло Бажов. Малахітова шкатулка

Здесь есть возможность читать онлайн «Павло Бажов - Павло Бажов. Малахітова шкатулка» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1979, Издательство: Видавництво «Дніпро», Жанр: Сказка, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Павло Бажов. Малахітова шкатулка: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Павло Бажов. Малахітова шкатулка»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У книзі вміщено сказання, які П. Бажов написав на основі уральських легенд і переказів. Ці твори розповідають про невичерпні скарби й красу уральської землі, про талановитих російських умільців з робочого люду, котрі володіли таємницею справжньої майстерності, про їх благородство, мужність, наполегливість у прані, вірність у коханні.

Павло Бажов. Малахітова шкатулка — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Павло Бажов. Малахітова шкатулка», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Хто ж ти такий? — питає дівчинка.

— Я,— каже,— ніби мисливець. Улітку піски промиваю, золото добуваю, а взимку по лісах за цапом бігаю, та ніяк побачити не можу.

— Застрелиш його?

— Ні,— каже Кокованя.— Звичайних цапів стріляю, а цього не буду. Мені подивитися охота, на якому місці він правою передньою ніжкою тупне.

— Навіщо це тобі?

— А от підеш жити до мене, то все й розкажу,— відповів Кокованя.

Дівчинці цікаво стало про цапа почути. Та й бачить — дід веселий та ласкавий. Вона й каже:

— Піду. Тільки ти цю кішку Мурушку теж візьми. Бач, яка хороша.

— Про це,— відповідає Кокованя,— нема чого й казати. Такої дзвінкої кішки не взяти — треба дурнем бути. Замість балалайки вона в нас у хаті буде.

Хазяйка чує їхню розмову. Рада-радісінька, що Кокованя сирітку до себе кличе. Почала швиденько Дарущині манатки збирати. Боїться, щоб старий не передумав.

Кішка теж ніби розуміє всю розмову. Треться коло ніг та мурчить:

— Пр-равильно придумав, пр-равильно.

От і повів Кокованя сирітку до себе жити.

Сам великий та бородатий, а вона малесенька — і носик гудзиком... Ідуть вулицею, і кішечка обідрана за ними вистрибує.

Так і почали жити разом дід Кокованя, сирітка Дарушка та кішка Мурушка. Жили собі, поживали, багато добра не наживали, а на життя не нарікали, і в кожного діло було.

Кокованя зранку на роботу йшов, Дарушка в хаті прибирала, юшку та кашу варила, а кішка Мурушка на полювання ходила — мишей ловила. На вечір зберуться всі, і весело їм.

Старий був мастак казки розповідати. Дарушка любила ті казки слухати, а кішка Мурушка лежить та мурчить:

— Пр-равильно каже. Пр-равильно.

Тільки після кожної казки Дарушка нагадує:

— Дідусю, про цапа розкажи. Який він?

Кокованя відмовлявся спочатку, а потім розповів:

— Той цап особливий. У нього на правій передній нозі срібне копитце. На якому місці тупне тим копитцем — там і з'явиться дорогий камінець. Раз тупне — один камінець, двічі тупне — два камінці, а де ніжкою бити почне — там ціла купка коштовних камінців.

Сказав це та й сам не радий. Відтоді в Дарушки тільки й мови, що про цього цапа.

— Діду, а він великий?

Розповів їй Кокованя, що цап не вищий за стіл, ніжки тоненькі, голівка легенька.

А Дарушка знову питає:

— Діду, а ріжки в нього є?

— Ріжки,— каже,— в нього відмінні. У звичайних цапів на дві гілочки, а в нього на п'ять гілок.

— Діду, а кого він їсть?

— Нікого,— каже,— не їсть. Травицею та листячком живиться. Ну, й сіно також узимку в стіжках під'їдає.

— Дідусю, а шерсть у нього яка?

— Влітку,— каже,— руденька, от як у Мурушки нашої, а взимку сіренька.

— Діду, а від нього тхне?

Кокованя аж розсердився:

— Як це від нього тхне? Це свійські цапи такі бувають, а лісовий цап лісом і пахне.

Почав восени Кокованя в ліс збиратися. Треба було йому подивитися, з якого боку цапів більше пасеться. Дарушка й ну просити:

— Візьми мене, дідуню, з собою. Може, я хоч здалеку того цапка побачу.

Кокованя й каже їй:

— Здалеку його не роздивишся. У всіх цапів восени ріжки є. Не розбереш, скільки на них гілок. От узимку — інша річ. Прості цапи безрогі ходять, а цей, Срібне копитце, завжди з ріжками, чи то влітку, чи то взимку. Тоді його й здалека впізнати можна.

Так і відмовився. Лишилася Дарушка дома, а Коконний в ліс пішов.

Днів через п'ять повернувся Кокованя додому, розповідне. Дарушці:

— Тепер на полудневському боці багато цапів пасеться. Туди й піду взимку.

— А як же ти,— питає Дарушка,— взимку в лісі почуватимеш?

— Там,— каже,— у мене зимова хижка коло покосних луків стоїть. Хороша хижка, з грубкою, з віконечком. Добре там.

Дарушка знову питає:

— Срібне копитце на тому ж боці пасеться?

— Хто його знає. Може, й там.

Дарушка тут і почала проситися:

— Візьми мене, діду, з собою. Я в хижці сидітиму. Може, Срібне копитце близько підійде,— я й побачу.

Старий спочатку руками замахав:

— Що ти! Що ти! Хіба годиться по лісі маленькій дівчинці ходити! Це ж на лижах треба, а ти не вмієш. Загрузнеш у снігу. Що я з тобою робитиму? Ще замерзнеш!

Але Дарушка ніяк не вгамовується:

— Візьми, дідуню! На лижах я трошечки вмію.

Кокованя умовляв, умовляв, а потім і подумав: «Хіба, може, повести? Один раз побуває, вдруге не схоче».

От він і каже їй:

— Гаразд, візьму. Тільки гляди мені, в лісі не рюмсати і додому передчасно не проситися.

Як зима у повну силу ввійшла, почали вони в ліс збиратися. Поклав Кокованя в ручні саночки сухарів два мішки, припас мисливський та інше, що йому потрібне. Дарушка теж собі вузлик нав'язала. Клаптиків узяла ляльці плаття шити, ниток клубок, голку та ще мотузку.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Павло Бажов. Малахітова шкатулка»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Павло Бажов. Малахітова шкатулка» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Павло Бажов. Малахітова шкатулка»

Обсуждение, отзывы о книге «Павло Бажов. Малахітова шкатулка» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x