Знову всі похитали головами.
— Чудово, — мовив Стюарт. — А з якого предмету ви зазвичай починаєте навчання?
— З арифметики! — закричали діти.
— Геть арифметику! — пискнув Стюарт. — Ми її пропустимо.
Така пропозиція з уст нового вчителя викликала шквал радощів. От ніби всі учні класу одностайно побажали пропустити арифметику — принаймні цього ранку.
— А який у вас іде наступний предмет? — запитав Стюарт.
— Правопис! — хором відповіли діти.
— Що й казати, — мовив крихітний учитель, — неправильно написане слово — це ганьба хоч би й для кого. Особисто я вважаю, що просто чудово було б, коли б усі правильно писали слова. Тож я настійно раджу всім вам купити по примірнику «Університетського словника Вебстера» й зазирати до нього щоразу, коли ви бодай трішечки засумніваєтесь, як правильно щось там написати. Оце ж ми й покінчили з правописом. Що у вас далі?
Пропустити правопис учні були раді не менше, ніж здихатись арифметики.
На радощах вони як стій закричали, і всі перезирнулися та й засміялись, замахали носовичками й лінійками, а дехто з хлопчиків пошпурив кульку з пережованого паперу в декого з дівчаток. Довелося Стюартові знову вилізти на стіс підручників і стрибнути на дзвоник, аби відновити порядок.
— Що там далі? — повторив своє запитання.
— Письмо! — хором вигукнули школярі.
— Господи! — розчаровано видихнув Стюарт. — Ви що, діти? Досі не навчилися навіть писати?
— Та вже давно навчились! — загорлали всі як одно.
— То й вистачить, — вирік Стюарт.
— А потім у нас іде суспільствознавство! — випереджаючи вчителеве запитання, радо повідомила Елізабет Ґарднер.
— Суспільствознавство? — повторив Стюарт. — Ніколи не чув про таку науку. А знаєте що? Може, цього ранку ми не будемо братись за жоден конкретний предмет, а просто поговоримо про щось? Добра ідея, правда?
— Учні перезирнулись, вичікуючи, що ж буде далі.
— Може, ми побалакаємо, яке то відчуття, коли візьмеш гадюку в руку, а вона обів'ється тобі навколо твого зап'ястя? — спитав Артур Ґрінло.
— Можна б і про це, але мені не хотілося б, — відказав Стюарт.
— Чи не могли б ми порозмовляти про гріх і порок? — попрохала Лідія Лейсі.
— Ні! — відкинув пропозицію новоспечений учитель. — Пропонуйте ще.
— Або про ту гладку жінку з бородою в цирку? — заблагав Ісидор Файнберг, пригадавши останній свій похід у цирк.
— Ні, — спокійно відмовив Стюарт. — Але ось вам моя пропозиція: поговорімо про Короля Світу!
І він обвів клас поглядом, сподіваючись побачити, чи сподобалася дітям ця ідея.
— Але ж немає ніякого Короля Світу! — обурено заперечив Гappi Джеймісон.
— А яка вам різниця? — здивувався Стюарт. — Має бути такий пост — і край!
— Мода на королів давно минулася, — наполягав Гappi.
— Ну, гаразд, тоді ми порозмовляємо про Голову Світу. Світ не вилазить із бід, і це через те, що над ним немає голови. Я й сам погодився б стати головою Світу.
— Вам бракує зросту, — зазначила Мері Бендікс.
— Пхе, на городі бузина! — пирхнув Стюарт. — Зріст у цій справі не має аніякісінької ваги. Тут важать характер і хист, Голова Світу повинен мати хист до головування, а ще він має знати, що важливе. Скільки з вас знають, що важливе?
Здійнявся ліс рук.
— Дуже добре, — похвалив Стюарт, завівши одну ногу за іншу й заклавши руки до кишень свого піджачка. — Генрі Рекмаєр! Скажи нам, що важливе.
— Промінь сонця наприкінці хмарного дня, правильна нота в музиці та як пахне потилиця немовляти, якщо мама його досить часто купає! — випалив Генрі.
— Правильно! — похвалив Стюарт. — Оце і є важливі речі. Але одну річ ти таки забув. Мері Бендікс, що забув Генрі Рекмаєр?
— Він забув про морозиво з шоколадною підливою! — швидко промовила Мері.
— Достеменно так, — погодився Стюарт. — Морозиво — це важливе. Так ото ж! Якщо мені випадає цього ранку стати головою Світу, то ми з вами повинні ухвалити якісь правила, адже без них надто все переплутається, бо всяк метушитиметься, дбаючи тільки про самого себе й забувши про добру поведінку. Нам треба прийняти якісь закони, якщо надумали гратися в цю гру Чи міг би хто з вас запропонувати якісь хороші закони для світу?
— Щоб ніхто нічого ні в кого не цупив! — понуро запропонував Джон Полдовскі.
— Дуже добре, — схвалив Стюарт. — Хороший закон.
— Нікого не труїти, крім пацюків! — обізвався Ентоні Брендізі.
— Ні, не годиться, — заперечив крихітний учитель. — Це несправедливо щодо пацюків. А всякий закон має бути справедливий для всіх.
Читать дальше