Редьярд Кіплінґ - Мауглі

Мауглі провів пальцями вздовж навскісних рядів луски, які вкривали величезну спину пітона.

— Луска черепахи твердіша, але не так розмальована, — помітив він, розглядаючи візерунки на спині. — У жаби, моєї тезки, малюнок яскравіший, але шкіра значно м’якша. Дивитися на твою шкіру — справжнє задоволення: вона схожа на різнобарвний віночок лілії.

— Тепер потрібно її змочити. Нова шкіра по-справжньому блищить лише після першого купання.

— То ходімо купатися. Чекай, я понесу тебе, — сказав жартома Мауглі й, сміючись, нахилився, щоб підняти середню, наймасивнішу частину тіла пітона. Це було так само, якби звичайна людина надумала підняти водопровідну трубу в два фути в діаметрі. А Каа, незважаючи на всі намагання Мауглі, продовжував спокійно лежати, пихкаючи від задоволення. Потім почалася звичайна вечірня забава між змужнілим юнаком і пітоном, що виблискував своєю новою шкірою. Вони влаштовувалися один навпроти одного і починали змагатися в силі та спритності. Не було й найменшого сумніву, що Каа міг розчавити десять Мауглі, якби захотів. Але пітон вів гру дуже обережно і використовував лише десяту частину своєї сили. Ці ігри почалися між ними відтоді, коли Мауглі зміцнів настільки, що міг витримувати відносно серйозну боротьбу. Інколи траплялося під час гри, що Мауглі опинявся в кільцях пітона, марно намагаючись звільнити руку і схопити свого суперника за шию. Потім було змагання на спритність: Каа дозволяв Мауглі ловити ногами його хвіст, який він перекидав з одного каменя на інший. Інколи вони ставали один навпроти одного, як два суперники, хитаючись то в один, то в інший бік; кожен очікував моменту, щоб кинутися на супротивника. Мить — і все змішувалося серед хаосу чорних і жовтих кілець, рук, ніг, які то піднімалися, то опускалися.

— Так тобі, так, так! — говорив Каа, завдаючи своєю головою ударів з такою швидкістю, що навіть спритна рука Мауглі не встигала ухилятися. — Тепер я лясну тебе тут, Маленький Брате, а тепер тут! Ще тут! Ну, твої руки задерев’яніли, чи що? А тепер ще тут!

Гр а завжди закінчувалася однаково: пітон завдавав стрімкого удару головою і перевертав хлопця. Мауглі ніколи не міг навчитися ухилятися від цього миттєвого удару, а Каа говорив, що не варто й намагатися.

— Вдалого полювання! — прошипів Каа, закінчуючи гру й завдаючи удару, від якого Мауглі зазвичай летів кроків на десять. Сміючись і часто дихаючи, він звівся на ноги й пішов за Каа до місця його купання, до глибокого ставка, що чорнів між камінням, а на його дні стирчав пеньок величезного дерева. Хлопчик, як завжди, без найменшого звуку, пірнув у воду, а потім з’явився на поверхні так само безшумно; він ліг на спину, заклавши руки під голову. Мауглі лежав так, милувався місяцем, який виходив з-за гори, і тихенько наспівував:

У цю хвилину з’явився Каа, розтинаючи воду своєю сяючою, наче прикрашеною коштовним камінням, головою. Він підплив до Мауглі та поклав голову йому на плече. Так, лежачи непорушно, вони відпочивали й насолоджувалися холодною свіжою водою.

— Як тут добре у нас! — сказав Мауглі сонно. — Там, у Людській Зграї, люди вкладаються на свої жорсткі дошки всередині пасток, зроблених з глини, зачиняють всі отвори, щоб не пустити до себе свіже повітря; натягають на голови брудні ковдри і потім всю ніч виспівують носом різних негарних пісень. Набагато краще спати тут, у наших Джунглях.

Цієї миті кобра прослизнула зі скелі вниз до води і сказала:

— Вдалого полювання!

Потім напилася і поплазувала назад.

— Зачекай, — почав Каа, однак раптом заспішив, наче щось пригадав. — Так ти говориш, що Джунглі дають тобі все, що бажаєш? Так, Маленький Брате?

— О, не все, — засміявся Мауглі. — Передусім я б хотів, щоб був новий сильний Шер-Хан, якого я міг би ще раз убити. Тепер я зробив би це власноруч, без допомоги буйволів. Ще в мене було бажання, щоб посеред сезону дощів засяяло сонце і щоб, навпаки, під час літньої спеки сонце закрили грозові хмари. А ще я хотів би ніколи не ходити з порожнім шлунком і щодня вбивати цапа. Замість цапа краще було б убити оленя чи вполювати антилопу. Але те ж відчувають всі у Джунглях.