Редьярд Кіплінґ - Мауглі

Увесь час, поки Балу бився, а Багіра сиділа у воді серед виття мавп, кажан Манг гасав по всіх усюдах, розносячи звістку про велику битву в Джунглях. Шум бою долинув і до дикого слона Гаті, який почав трубити у хобот і розбудив Мавпячі Племена навіть у віддалених куточках.

Нові натовпи мавп помчали повітряними дорогами на допомогу своїм братам в Холодній Балці. Прокинулися на багато миль навколо і денні птахи, налякані галасом.

Цієї миті на терасу, де Балу ще оберемками відкидав мавп, які наступали на нього, але, очевидно, вже втрачав сили, стрілою кинувся Каа, гнучкий, готовий до бою. Вся міць нападу пітона полягає в ударі, якого він завдає головою, і сила цього удару залежить від ваги його тіла.

Уявіть спис, таран чи молот вагою майже півтонни, який розгойдується й керується живою ручкою, і ви зрозумієте, що може зробити пітон своїм ударом. Чотирьох-п’яти-футовий пітон ударом своєї голови збиває з ніг дорослу людину, а Каа був довжиною футів із тридцять. Його перший удар поцілив у самісінький центр натовпу, що обліпив Балу, але другого удару вже можна було й не завдавати. Мавпи розсипалися навсібіч з криками:

— Каа! Це Каа! Біжіть, рятуйтеся!

Цілі покоління племені Бандар-Ліг виховуються й ростуть під враженням численних історій про Каа, які розповідають старші мавпи своїм дітям:

— Нічний мисливець Каа може так само нечутно пересуватися по гілках дерев, як нечутно росте мох. Він може схопити з гілки, як пір’їнку, найсильнішу мавпу. Старий Каа іноді схожий на гілку дерева чи на гнилий стовбур, тому на ці хитрощі можуть ускочити наймудріші з мавп, які, нічого не підозрюючи, сідають на нього, і тоді мертва гілка оживає і хапає жертву. Каа — єдина істота в Джунглях, якої бояться мавпи; і жодна з них не може сказати, яка ж могутність і сила пітона, бо жодна не виходила живою з його обійм.

Ось чому, щойно залунав крик «Каа, Каа!», всі мавпи перелякано кинулися навсібіч, полізли на дахи, на стіни будинків, залишивши Балу, який задихався від утоми й болю. Його хутро було набагато густішим, ніж у Багіри, але й він дуже постраждав під час бою. Лише зараз, уперше за весь час битви, Каа розкрив пащу й зашипів протяжно, голосно — це почули всі мавпи, навіть ті, які поспішали здалеку до Холодної Балки на допомогу. Всі враз застигли, почувши це грізне шипіння, тож гілки, на яких вони сиділи в цієї миті, зігнулися й затріщали під ними. Непорушно завмерли й ті мавпи, які видерлися на стіни й порожні будинки. Над зруйнованим містом одразу запанувала мертва тиша, і Мауглі чув, як Багіра виходила з води й обтрушувалася. Але скоро крики й гамір залунали знову: мавпи оговталися після першого нападу жаху та полізли вище на стіни, обліпили зубці укріплень і кам’яних ідолів й наповнили повітря скаженими криками. А Мауглі стрибав у літньому палаці, притискаючись обличчям до отворів різьблених стін, щоб побачити, що відбувалося ззовні, й кричав по-совиному, щоб показати своє презирство до мавп.

— Витягніть людське дитинча з цієї пастки: я не можу нічого вдіяти, — говорила Багіра. — Допоможіть йому швидше вийти звідти, поки вони не напали знову.

— Вони не наважаться й поворухнутися, доки я їм не дозволю. Ссс… шш! — грізно прошипів Каа, і над містом знову запанувала тиша. — Я не міг прийти раніше, хоча, якщо я правильно почув, до мого вуха долинуло твоє прохання, — звернувся Каа до Багіри, трохи глузуючи.

— Я… я могла крикнути щось під час бою, не тямлячи себе, — спантеличено відповіла пантера. — А ти, Балу, не поранений?

— Та я досі ще не певен, чи не розірвали вони мене на сотню шматочків, — пробурмотів Балу, трусячи по черзі лапами. — Як вони мене побили! Нема місця на моєму тілі, яке б не боліло! Каа, ми сьогодні завдячуємо тобі нашим життям — я і Багіра.

— Дрібниці! А де ж людське дитинча? — запитав Каа.

— Я тут, у пастці, я не можу сам видертися звідси, — кричав Мауглі через баню з проваленим верхом.

— Заберіть його звідси! Він витанцьовує, як павич Мао, і передушить наших дитинчат, — шипіли кобри всередині палацу, де був хлопчик.

— Ти диви, який молодець! — з подивом мовив Каа. — У нього скрізь друзі, у вашого людського дитинчати! Нумо, хлопче, відсунься вбік, а ви, Отруйне Плем’я, заховайтеся: я зараз проб’ю стінку.

Каа уважно оглянув будівлю й зупинив свій погляд на тій ділянці стіни, де решітка потріскалася. Він спочатку двічі-тричі легко вдарив головою, наче оцінюючи ситуацію, а потім, піднявши голову футів на шість над землею, ударив кілька разів по-справжньому. Різьблена будівля не витримала й завалилася, здійнявши хмару пилу. Коли пилюка вляглася, в отворі, що утворився, з’явився Мауглі й одразу кинувся в обійми своїх друзів, перестрибуючи по черзі від Багіри до Балу.