Редьярд Кіплінґ - Мауглі

— Він знає значно більше за нас, — сказала Багіра, теж здригаючись. — Ще кілька хвилин — і я, мабуть, потрапила б у його пащу.

— Багато народу пройде туди, перш ніж зійде місяць, — говорив Балу. — У нього буде сьогодні щедре полювання, і дуже своєрідне — як завжди.

— Поясніть, що це було з вами? Я нічого не розумію, — запитував Мауглі, який не знав про те, що пітон може зачаровувати свої жертви. — Коли я дивився на нього, я не бачив нічого, крім звичайного великого змія, який у темряві звивається кільцями. А ніс у нього був гарненький! Весь закривавлений! — і Мауглі розреготався.

— Хлопчику, — суворо зупинила його Багіра. — Його ніс був закривавленим через тебе, так само, як і боки в мене і шия та плечі в Балу. Ні ведмідь, ні я через тебе не зможемо полювати протягом кількох днів.

— Ну, досить, це все дрібниці! — втрутився Балу. — Ми щасливі, що з нами наше людське дитинча.

— Це правда, але він таки нам дорого коштував. Замість того щоб полювати, я віддала на поталу свою спину, а ще гірше — свою честь. Пам’ятай, Мауглі, що через тебе я, чорна пантера, змушена була звернутися до Каа по допомогу. Через тебе я і Балу поводилися, як дурненькі маленькі пташки, яких він змушує бути присутніми на своєму «танку голоду». І все це відбулося тому, що ти вирішив погратися з Бандар-Логом.

— Так, це правда, я винен, — засмучено промовив Мауглі. — Я погане людське дитинча.

— Ану, Балу, що говорить про це Закон Джунглів? — запитала пантера.

Балу зовсім не хотів завдавати Мауглі прикрощів, але він знав, що треба суворо дотримуватися Закону Джунглів, і неохоче пробурмотів:

— Закон говорить: каяття не відміняє покарання, але зауваж, Багіро, що він ще дуже малий.

— Я це беру до уваги. Але він учинив погано і його слід покарати. Що ти, Мауглі, на те скажеш?

— Нічого. Я винен. Балу й ти отримали через мене поранення. Закон цілком справедливий.

Багіра дала Мауглі з півдюжини легких ляпанців; вони, мабуть, навряд чи розбудили б дитинча пантери, але для семирічної дитини це було досить серйозне покарання. Отримуючи удари, Мауглі не промовив жодного слова.

— А тепер, Маленький Брате, — сказала Багіра, — стрибай на мою спину, і ми поїдемо додому.

Однією з переваг Закону Джунглів було те, що отримане покарання змиває всі сліди провини. І всі скоро забувають про те, що викликало це покарання.

Мауглі поклав голову на спину Багіри й міцно заснув. Він прокинувся лише в своїй рідній печері, на грудях у Матері Вовчиці.

Закон Джунглів, без сумніву, — найдавніший закон на землі. Він дає можливість передбачити різні дрібниці, які тільки можуть виникнути в житті Народу Джунглів.

Мауглі, який провів більшу частину свого життя у Сіонійській Вовчій Зграї, вивчав Закон у бурого ведмедя Балу. Коли учневі набридало вчитися, Балу переконував його, чому важливо добре знати усі правила. «Закон Джунглів, — казав ведмідь, — схожий на гігантську ліану, бо щільно охоплює кожного, ким би той не був, і ніхто не може вислизнути з його міцних обіймів».

— Коли ти проживеш на світі стільки, як і я, то ти, Маленький Брате, сам побачиш, що все в Джунглях підкорюється лише Законові. І трапляються такі моменти в нашому житті, коли вияв влади Закону стає аж ніяк не приємним видовищем, — говорив Балу.

Але такі розмови не затримувалися в голові Мауглі. Він більше або їв, або спав, а якщо й зосереджував на чомусь свою увагу, то лише в тому випадку, коли це було просто в нього перед носом. Але от прийшов рік, який довів справедливість слів Балу, і Мауглі сам упевнився, що всі Джунглі живуть під владою одного спільного Закону.

Почалося все з того, що протягом однієї зими майже не було дощів. І якось дикобраз Іккі, зустрівши Мауглі в бамбукових заростях, повідомив, що дикий ямс зовсім зник. Треба зауважити, що Іккі всім і кожному відомий як звір надзвичайно примхливий щодо їжі: він харчується лише найсмачнішим і найдостиглішим. Тому хлопчик не надав ніякого значення словам дикобраза і лише розсміявся у відповідь:

— Ну що з того, що ямс зник? Нехай зникає!