Джемма Елвін Гарріс - Чому зебри смугасті? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди

Мушу визнати, часом мої відповіді на питання від моїх дітей відзначаються деякою млявістю, а бува, навіть гірше – нещирістю. Хоча, звісно, інколи дібрати хоч якусь відповідь узагалі не видається можливим; навіть тим батькам, хто вже звик до нескінченних «А чому?» від маленьких пізнайків, які невгамовно випробовують на міцність одночасно і глибину наших знань, і межі нашого терпіння. Однак інколи питання дійсно проникливі, вдумливі і загалом заслуговують на відповідь, значно кращу за моє обмежене розуміння аеронавтики, професійного реслінгу чи, скажімо, алхімії. Саме тому ця книжка – неоціненний скарб, а не просто предмет, яким можна відмахуватися від граду запитань, що летять на вас із заднього сидіння авто. Тут ви знайдете перевірені, надійні факти й пояснення, що майстерно прикриють численні прогалини в знаннях, про які ми не хотіли б зізнаватися навіть перед власними дітьми.

запитує Ейві, 6 років

Сер Девід Аттенборо, натураліст, відповідає:

Мавпи чудово пристосовані до життя на деревах. Завдяки вправним переднім і заднім кінцівкам вони з легкістю пересуваються і збирають листя та фрукти на їжу. І це вдається їм краще, ніж будь-яким іншим тваринам, навіть людям. Тому вони не мають жодної потреби перетворюватися на когось іншого.

Однак усе може змінитися. Ліси можуть поступово порідшати, і мавпам почне бракувати місця для життя. А може, на трав’янистих рівнинах за межами лісу з’явиться особливо смачна їжа для них. Тоді деякі мавпи захочуть покинути ліси й жити на рівнинах. У такому разі вони поступово, протягом мільйонів років, почнуть пристосовуватися до змін. Їм уже не треба буде чіплятися за гілки, натомість вони бігатимуть по землі.

У такому разі, щоб пристосуватися до прямоходіння, їхні ступні ставатимуть більш пласкими, а ноги витягуватимуться в довжину. Вчені припускають, що колись давно саме це й сталося з деякими мавпами. З плином мільйонів років їхні тіла змінювалися і вони ставали все більше схожими на людей. То й були наші предки.

Однак поки мавпам вистачає їжі в лісах, а самі ліси мають достатньо місця для їхнього прихистку, вони так і лишатимуться мавпами.

запитує Джош, 10 років

Професор Браян Кокс, фахівець із фізики елементарних частинок, відповідає:

Яке чудове запитання! А відповідь полягає в тому, що ми взагалі не знаємо, наскільки Всесвіт великий! Ми бачимо лише невелику його частину – ту, що її подолало світло Сонця протягом 13,8 мільярда років після Великого вибуху. Усе, що лежить далі, ми не можемо побачити просто тому, що світло з тих віддалених куточків іще не встигло дійти до нас.

Та навіть видима нам частина доволі велика. До неї входять приблизно 350 мільярдів великих галактик, кожна з яких містить аж до трильйона сонць. Ця частина, яку ми називаємо «видимий Усесвіт», простягається на понад 90 мільярдів світлових років. Однак ми переконані, що Всесвіт виходить далеко за встановлені межі. Можливо, він – це просто не вкладається в голові! – узагалі нескінченний!

запитує Естер, 5 років

Деррен Браун, ілюзіоніст, відповідає:

Часто ми бачимо такі правдоподібні сни, що їх можна сплутати з реальністю. Як переконатися, що вже не спиш, якщо уві сні все здається таким справжнім? Як же тоді зрозуміти різницю? А що, як ти зараз прокинешся і збагнеш, що і прочитаних щойно слів, і самої книжки насправді не існує?!

Ну, почнімо з того, що ти можеш не сумніватися бодай у тому, що ти існуєш. Тому що навіть якщо просто зараз ти мариш, десь там усе одно є версія тебе – того, кому цей сон наснився. А поки в тебе ще не замакітрилося в голові від спроб це уявити, скажу одну важливу штуку. Точно ми знаємо лише те, що самі бачимо, чуємо чи відчуваємо на дотик, тобто зовсім невелику частину навколишнього світу (наприклад, побачити на власні очі, що відбувається в сусідній кімнаті чи в чиїйсь голові, ми не можемо). Про те, що правда, а що ні, ми лише здогадуємося, і часто наші здогади вкрай далекі від реальності.

Тож наступного разу, коли будеш із кимось сперечатися чи називати дурником, не забувай: твій співрозмовник переконаний у власній правоті не менше за тебе, і кожному з вас відомий лише один бік правди! Спиш ти чи ні, але варто пам’ятати: тобі відкрита лише невеличка частинка навколишньої дійсності.