Сергій Гридін - Не такий

— Давай ще підсаджу! — гукнув Макименко. — Тільки кросівочки не порви! — мстиво гундосив він.

— Бач! Кроси натягнути і дурень може, а підтягнутися — тут сила потрібна! — вставив свої п’ять копійок Генка Довгоп’ятий, який і сам ледве два рази підтягувався, але не міг пропустити нагоди покпити з когось.

— Дивіться! Він зараз розплачеться! — крикнула Юля Сосновська, показуючи пальцем на Потапенка, який нарешті зважився глянути на своїх однокласників.

І Денис не витримав! Юля дуже йому подобалася. Час від часу він підкладав дівчинці в рюкзак велике яблуко, нову ручку, яку сам недавно отримав від тата, або маленьку листівку у вигляді сердечка на День святого Валентина. Звичайно, Потапенко ніколи не озвучував, хто «автор» тих подарунків. Він добре розумів, що йому до першої красуні класу як до неба рачки. Але його дуже ображало те, що, отримавши черговий сюрприз, Юля закоханими очима зиркала на Самохіна, намагаючись перехопити його погляд, і цілком ігнорувала Дениса. І от вона — людина, задля якої він ладен був життя віддати, — каже таке, ТАКЕ!.. Денис затулив обличчя руками, повернувся і подибуляв до роздягальні. Останнім, що він побачив у залі, були насмішкувато-байдужі очі Матвія Самохіна, його найкращого друга.

День минув, наче в тумані. Потапенко сидів на уроках, щось відповідав на запитання вчителів, час від часу ловив на собі насмішкуваті погляди однокласників. Але на них Денис майже не зважав. У його уяві постійно виникали байдужі очі Матвія, які ранили глибше, ніж усі гострі висловлювання.

На третій перерві Самоха, ніби нічого й не сталося, підійшов до Потапа.

— Ти в їдальню йдеш? — спокійно запитав він. Потапенко мовчав. Його душа волала диким криком, наказуючи все пробачити, забути і не сваритися з другом. Але якийсь бісик штовхнув попід ребра, і Денис, гордо відвернувшись, втупився у вікно. Матвій здивовано здвигнув плечима і більше того дня до нього не підходив. Згодом Самохін ще кілька разів робив спроби поновити їхні з Денисом стосунки, але наштовхувався на стіну мовчання та нерозуміння. Нарешті йому це набридло, він тихенько вилаявся і, здавалося, зовсім забув про свого найкращого друга.

А нові кросівки в перший же день зненацька порвались… Так принаймні Денис сказав мамі з татом. Батьки довго дивувались: як це так, що якісне начебто взуття не витримало навіть і дня? Насправді ж Потап, прийшовши зі школи, схопив плоскогубці та відірвав підошву просто «з м’ясом». Потім він добряче дістав за неналежне ставлення до речей і неповагу до подарунків, але через кілька тижнів все забулося. Життя тривало!

І тривало іноді дуже цікаво та несподівано. В школі незабаром уже ніхто не згадував про Потапенкову ганьбу на уроці фізкультури, тим більше, що за своєю натурою кожен із його однокласників був добрим. Але якщо їх збиралося кілька нараз, то варто було одному висміяти щось або помітити, наприклад, що вчителька математики забула нафарбувати зранку одне око, відразу починався незрозумілий масовий психоз, який виражався у зливі сумнівних дотепів і якому можна було покласти край лише за допомогою силово-голосових методів. Ну, або ліквідувавши подразник.

Тепер школа гула з іншого приводу. Історія та розпочалася вже давно. Разом із Денисом училася дівчинка на ім’я Марина Кропивенко. Всі називали її Кропива. Почасти це було скорочення від прізвища, але більше відображало колючий характер та гострий язик. Марина дружила з Інкою Рульовою та ще двома дівчатами — Діаною Мельник та Ірою Кухлик, які в цьому квартеті грали другорядні ролі. Діанку кликали Фіоною за схожість із героїнею популярного мультфільму. Вона мала товстий плескатий ніс та довгу косу, яку обкручувала навколо голови і заколювала шпильками. Іру з перших днів навчання всі називали не інакше, як Кварта. Пізніше вона довела, що однокласники не помилилися: на дискотеці могла одним залпом видудлити пляшку пива! Тому її дедалі частіше кликали Пивною Квартою.

На всі шкільні танцюльки ця дамська компанія приходила яскраво нафарбованою, у коротесеньких спідничках і з глибоченними декольте. На думку пацанів з восьмого «А», демонструвати те, що ховалося у їхньому декольте, дівчатам було трохи ранувато. Дімич Заремба ще перед літніми канікулами насмілився сказати про це дівчатам, однак у відповідь почув триповерхову лайку, а на додачу отримав книжкою по голові. Бідолаха забився у куток, зализуючи рани. Але хлопці знали, про що кажуть. Завдяки Інтернету, у кожного з них був чималий досвід споглядання анатомічних особливостей жінок. Тож вони вважали себе авторитетними експертами в цьому питанні. На їхню думку, з усієї четвірки в сенсі декольте вигідно вирізнялася хіба Марина.