Сергій Гридін: Не такий

Однак на другий день після отриманого від Дімича зауваження груди у Рульової, Фіони та Кварти різко виросли. Вся чоловіча половина класу намагалася знайти тому пояснення. Дмитрук навіть підмовляв Довгоп’ятого підійти та помацати звабливі округлості, а потім поділитися враженнями. Та Генка на провокації не піддався, бо здоров’я йому було дорожче. Проте і облишити без відповіді питання про дивні метаморфози хлопці не могли, тож на великій перерві Звитяжний та Максименко прокралися до дівчачого туалету і сховалися в одній із кабінок.

— Чорт! — почули вони за кілька хвилин знервований голос Діани. — Не можу я вже з цим ходити! Воно весь час вивалюється!

— А що ти туди напхала? — озвалася Рульова.

— Як що? Шкарпетки у тата з шухляди повитягувала! А вони, блін, шерстяні, чешеться все, ще й купи не тримається! — дратувалася Діана.

— Ти що? Фі-фі? — покрутила пальцем біля скроні Інка. — Не знаєш, що спеціальні ліфи з вкладками є?

— Сама ти!.. — не здавалася Фіона. — Я ж спонсорів не маю, не те, що деякі! — вколола у відповідь.

— А я собі в бутіку крутому відірвала відпадний ліфон, будь-який розмір можна зробити! — хвалилася Рульова. — Дивись, яка класна штука!

Хлопці, ковтаючи слину, припали до шпарини в дверях, однак несподіваний стриптиз швидко закінчився. Дівчата закурили і продовжили балачку.

І тут товариші почули вкрай цікаву історію.

Виявилося, що у Кропиви є новий прихильник. На відміну від недоростків-старшокласників, з якими активно зустрічалася Рульова, Маринин бойфренд учився на другому курсі політехнічного інституту і, що було найкрутіше, жив у гуртожитку, тобто без пильного батьківського нагляду.

Познайомився він з Кропивою, на думку її подруги, дуже романтично. Був теплий травень. Дівчина сиділа в парку на лавці, тримаючи незапалену сигарету в руках, — чекала, поки скінчаться уроки в школі і вона зможе з чистою совістю піти додому. Як на зло, Марина забула запальничку. Несподівано, поряд зупинився високий юнак, доволі симпатичний, як на перший погляд. Він нахилився над нею і клацнув модною золотавою запальничкою, припрошуючи до вогнику. Кропивенко царським жестом прийняла пропозицію і з насолодою затягнулася димом. Потім вони — о, яка новизна! — поговорили про погоду і, нарешті, він запросив її погуляти десь разом.

— І що? — роззявила рота Фіона. — Вона погодилась?

— А що вона, по-твоєму, дурна, чи як? Ловити своє щастя треба зразу, і то обома руками! — відповіла Рульова, яка вочевидь заздрила подрузі. Ну чого тій цицькатій мавпі пощастило, а їй, такій розумній і симпатичній, не щастить хоч плач! Все якісь виродки трапляються, котрі навіть цілуватись як слід не вміють!

Діана Мельник вражено похитала головою. Не дивлячись на її вигляд і поведінку, глибоко у серці дівчина вірила у кохання з першого погляду і в існування десь у світі видозміненого на сучасний лад принца, який приїде до неї на білому «Мерседесі». Тому жіноче щастя зі студентом-безхатьком було, на її думку, досить примарним.

— А вони вже того? — недвозначно повела очима Фіона, не наважуючись висловити свою думку вголос. — Ну, ти розумієш…

— Аякже! — не моргнувши сказала Інка і скривилася. — Тю… По-моєму, Кропива з общаги вже не вилазить! Мені набридло її мамі весь час брехати, ніби вона в мене ночує!

— Оце так! — пробурмотіла Діана. — А що він каже на те, що їй ще й чотирнадцяти немає?

— Так нічого і не каже! По-перше, їй вже майже п’ятнадцять — вона на рік пізніше в школу пішла. А по-друге, вона ж не гепнута, щоб таке йому розповідати! Наша Кропива добре вміє локшину на вуха вішати. Той студик думає, що вона працює у нічному клубі танцівницею, зараз у відпустці, тому поки що може приділяти йому масу часу! По ній фіг скажеш, що їй не двадцять, а паспорта він у неї не вимагав! — уїдливо закінчила розповідь Рульова, сплюнула в умивальник, укинула до рота м’ятну жуйку, і дівчата разом вийшли з туалету.

Звитяжний з Максименком буквально випали із кабінки. Не звертаючи уваги на дівчат, що стояли біля умивальника і здивовано витріщилися на дивних гостей, хлопці гайнули до класу. Їх просто розпирало від надлишку інформації! Тож не дивно, що через кілька годин історію казкового знайомства принцеси Кропивенко та чудесного принца із Політеху знала вже половина класу. Кілька днів поспіль дівчата шепотілися між собою на перервах, раз у раз глипаючи на Марину. На їхню думку, «дорослі» стосунки мусили дуже її змінити, проте вони цього не помічали. Теперішню Кропиву від колишньої відрізняли тільки замріяна посмішка, яка час від часу осяювала її симпатичне обличчя, та посилене бажання не відвідувати уроків, яке вона успішно втілювала.