Ричард Грант - Англійська мова. Теорія і практика. Інфінітив

Форми дієслова, які вживаються в ролі присудка речення, називаються особистими (предикативними) формами дієслова ( Finite Forms of the Verb).

Форми дієслова, які не вживаються в ролі присудка речення, але можуть входити до його складу, називаються неособистими (непредикативні) формами дієслова ( Non – Finite Forms of the Verb).

До неособистих форм дієслова відносяться інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) i причастя (the Participle).

Неособисті форми дієслова не мають граматичних ознак особи, числа і способу, не виражають часу дії (теперішнього, минулого або майбутнього), а лише вказують на співвіднесеність у часі, тобто чи є виражена ними дія одночасною з дією присудка, або передує йому.

Інфінітив – являє собою неособисту форму дієслова, яка позначає тільки дію, не вказуючи ні особи, ні числа. Інфінітив відповідає на запитання: що ? що ?робитизробити

to read – читати

to speak – говорити

Заперечнi форми інфінітива утворюються шляхом додавання частинки not до інфінітива.

I decided to invite them. – I decided not to invite them. – Я вирішив їх запросити. – Я вирішив їх не запрошувати .

Інфінітив має чотири форми в дійсному (активному) станi і дві в страждальномy (пасивному). Форми страждального стану мають лише простий і досконалий інфінітив перехідних дієслів, тобто дієслів, що вживаються з доповненням.

– Простий інфінітив в активному станi – Indefinite – вживається, коли дія, яку він висловлює, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком в особистій формі.

Pauline likes to write letters. – Поліна любить писати листи .

I am glad to see you.(одночасна дія) – Я радий бачити вас .

Щоб показати, що дія відноситься до майбутнього, простий інфінітив вживається після модальних дієслів may, must, should, ought to i після дієслів to expect – очікувати , to intend – мати намір , to hope – сподіватися , to want – хотіти і ін.

You may come tomorrow. – Ти можеш прийти завтра .

He must do it immediately. – Він повинен зробити це негайно .

You should put on a warm hat. – Тобі варто надіти теплу шапку .

I expect to see you next week. – Я очікую побачити вас наступного тижня .

I intend to go to the seaside this summer. – Я маю намір поїхати до моря цього літа .

I hope to find him at home. – Я сподіваюся застати його вдома .

– Інфінітив у продовженій формі в активному станi – Continuous Infinitive – (to) be + Verb (-ing) – підкреслює тривалість дії, одночасної з дієсловом-присудком і використовується, щоб показати, що дії або події будуть відбуватися в момент промови.

There is a nice smell in the kitchen. Ann seems to be cooking something delicious . – В кухні добре пахне . Здається , Аня готує щось смачне .

I happened to be waiting for the bus when the accident happened. – Так сталося , що я чекав автобус , коли сталася аварія .

You must be joking. – Ти , напевно , жартуєш .

What is Pauline doing? She must be writing a letter. – Що робить Поліна ? Вона , мабуть , пише листа .

– Досконалий інфінітив – Perfect Infinitive – в активному стані: (to) have + Verb (-ed) or Verb (III):

1. Вживається для позначення дії, що передує дії, вираженої дієсловом-присудком:

I am sorry not to have told you about it earlier. – Мені шкода , що я не сказав вам про це раніше .

Pauline is glad to have written that letter . – Поліна рада , що написала цей лист .

2. Використовується, щоб описати нездійсненні дії в минулому часі.

If you had run a bit faster, you would have won. – Якби ти бiг трохи швидше , ти б виграв .

You should have told me you were coming. – Треба було мені сказати , що ти прийдеш .