Ричард Грант - Англійська мова. Теорія і практика. Дієприкметник

Форми дієслова, які вживаються в ролі присудка речення, називаються особистими (предикативними) формами дієслова ( Finite Forms of the Verb).

Форми дієслова, які не вживаються в ролі присудка речення, але можуть входити до його складу, називаються неособистими (непредикативні) формами дієслова ( Non – Finite Forms of the Verb).

До неособистих форм дієслова відносяться інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) i причастя (the Participle).

Неособисті форми дієслова не мають граматичних ознак особи, числа і способу, не виражають часу дії (теперішнього, минулого або майбутнього), а лише вказують на співвіднесеність у часі, тобто чи є виражена ними дія одночасною з дією присудка, або передує йому.

Дієприкметник – це неособиста форма дієслова, що поєднує властивості дієслова, прикметника і прислівника.

Дієприкметник підрозділяється на:

Дієприкметник теперішнього часу – Participle I i дієприкметник минулого часу – Participle II.

У свою чергу дієприкметник теперішнього часу підрозділяється на:

Простий дієприкметник (Simple) i перфектний дієприкметник (Perfect).

Кожен з них поділяється на дієприкметник дійсного стану i дієприкметник страждального стану.

Дієприкметник в українській мові – частина мови або форма дієслова, яка позначає ознаку предмета за дією і відповідає на питання: який? що робить? що робив? що робиться?

Це щось середнє між дієсловом і прикметником: як і прикметник, дієприкметник позначає ознаку предмета, а в реченні виконує роль визначення:

танцуюча дівчина (дівчина яка?)

Дієприкметник може бути дійсним, коли дію виконує сам предмет:

людина досліджуюча світ (людина досліджує світ)

або страждальним (пасивним), коли дія виконується над предметом:

досліджуваний людиною світ (світ досліджується людиною)

Дієприслівник в українській мові – частина мови, яка позначає додаткову дію і відповідає на питання: як? що робити? що зробивши?

Це щось середнє між дієсловом і прислівником. Як і прислівник, дієприслівник позначає ознаку дії (як, коли, з якої причини відбувається дія), а в реченні виконує роль обставини:

підійшов пританцьовуючи (підійшов як, що роблячи?)

Дієприкметник в англійській мові – поєднує в собі властивості дієприкметника і дієприслівника в українській мові.

Дієприкметник теперішнього часу дійсного стану позначає дію, одночасну з дією дієслова в особистій формі.

Seeing that I was late, I hurried. – Бачачи , що я спізнююся , я поквапився .

Дієприкметник теперішнього часу дійсного стану вживаються в реченні в наступних функціях:

1. Дієприкметник в ролі визначення відповідає на питання який? і ставиться прямо перед визначеним словом (перед словом, яке воно характеризує).

The land of the rising sun is Japan. – Країна висхідного сонця – це Японія .

Дієприкметник rising характеризує іменник sun, тому знаходиться прямо перед ним.

Увага!

Якщо дієприкметник утворює дієприкметниковий оборот (тобто, якщо дієприкметник має при собі залежні слова) – вiн ставиться після визначного слова.

I see the sun rising above the horizon. – Я бачу сонце , що сходить над горизонтом .

Дієприкметник rising має при собі залежні слова above the horizon, тому знаходиться після визначного слова sun і утворює дієприкметниковий оборот-визначення.

Де б не було визначне слово, дієприкметниковий оборот-визначення буде слідувати строго за ним.

Якщо не дотримуватися цього правила, сенс всього речення може змінитися:

This is the sister of my friend living next door to me. – Це сестра мого друга , що живе в сусідній квартирі .

This is my friend’s sister living next door to me. – Це мого друга сестра , яка живе в сусідній квартирі .