Макс Кідрук - Бот. Ґуаякільський парадокс

Макака усвідомив, що до нього приходили «ангели», дещо пізніше — пізнього вечора 31 серпня 2009-го. Того дня, пригнічений низкою невдач, які переслідували його протягом останніх трьох років і на кінець літа 2009-го практично зруйнували колишнє життя, Джеймі дебоширив і проклинав Господа в кам’яній церковці на березі Тихого океану, за кілька кілометрів на північ від дорожньої станції Калета-Буена. Пігмей кричав, лаявся, плювався. Він знавіснів настільки, що відірвав від стіни чимале дерев’яне розп’яття, жбурнув його на підлогу, після чого (про цей епізод зі своєї біографії Макака волів не згадувати) наготувався посцяти на фігурку Ісуса. У ту мить церковка захиталася, задвигтіла, вікна повилітали з рам і щось рокітливе та могутнє зійшло з небес. Джеймі Макака вибіг надвір, наклав у штани та побачив над океаном лик Господа.

Так, саме так усе було…

Джеймі насправді не здогадувався, що відбувалося в Атакамі протягом серпня 2009-го. Він уявлення не мав про те, ким є дванадцятирічні хлопчаки, яких вважав ангелами. Тим більше карлик не знав, що пізнього вечора 31 серпня 2009-го чотири американські винищувачі-невидимки «F-22 Raptor» та один стелс-бомбардувальник «B-2 Spirit» ущент розгатили пустельну лабораторію, у надрах якої протягом п’ятнадцяти років група блискучих учених вирощувала генетично модифікованих і нашпигованих наноагентами істот, що мали би стати ідеальними солдатами, а в підсумку перетворились на неконтрольованих ботів. Так уже збіглося, що один із «Raptor’ів», ховаючись від радарів чилійської ППО, мчав над пустелею на висоті тридцяти метрів, вилетів до океану точно в той час і точно в тому місці, де бідолашний Макака вирішив з’ясовувати стосунки з Господом. Джеймі вискочив із церковки й у нічному небі над своєю головою побачив дві яскраво-червоні плями — полум’я, що виривалося із сопел реактивних двигунів «Pratt & Whitney F119-PW-100», — які коротун із переляку сприйняв за розгнівані очі Господа. Побачене приголомшило й ошелешило колишнього мафіозі. Джеймі урочисто пообіцяв присвятити своє життя служінню Господу, а наступного дня поїхав до Сантьяго-де-Чилі, де добровільно здався поліції, зізнавшись в усіх злочинах.

Макака напрочуд детально змалював схеми постачання наркотиків до Антофагасти та Сантьяго-де-Чилі, через що досудове слідство тривало недовго. Суд над Джеймі, повне ім’я якого — Джеймі Бруно Рікаурто Камподо`ніко, розпочали на початку жовтня, а остаточний вирок проголосили 28 жовтня 2009-го. Суддя засудив Джеймі до дванадцяти років позбавлення волі. Макаку відправили відбувати покарання до тюрми «Сан-Мігель». Зважаючи на те, що Джеймі активно співпрацював зі слідством (завдяки його інформації чилійські поліцейські впродовж осені 2009-го заарештували не менше ніж двадцять наркодилерів і кур’єрів), за два тижні після ув’язнення термін покарання скоротили до восьми років із правом клопотання про дострокове звільнення через чотири.

У тюрмі Джеймі взявся виконувати обіцяне. Він робив усе, що наказували, ніколи не сперечався з наглядачами, дотримувався розпорядку та справно молився. До грудня 2010-го Макаку утримували у в’язниці «Сан-Мігель», розташованій на півдні Сантьяго. Умови були паскудними, як, власне, і в інших тюрмах Південної Америки. «Сан-Мігель» розсипався та зогнивав від старості, камери були затхлими, брудними та переповненими. Наприкінці 2009-го у чилійських тюрмах, розрахованих на утримання тридцяти трьох тисяч ув’язнених, перебували п’ятдесят тисяч злочинців. Годували вкрай погано. Їжа була не просто бридкою, її було мало, тому процвітав чорний ринок продуктів харчування, на якому в’язні, що мали гроші, купували харчі, щоб не охляти з голоду. Кожного тижня спалахували бійки між ворогуючими бандами, в яких обов’язково когось убивали. Джеймі також перепадало: п’ять чи шість разів його побили, двічі зґвалтували, один раз примусили привселюдно їсти собаче лайно та витіснили до найгіршої камери в «Сан-Мігелі». Залишається лише дивуватись, як у таких обставинах Джеймі Бруно Рікаурто Камподо`ніко не зрікся своєї обіцянки та не втратив віри в Господа.

8 грудня 2010 року в тюрмі «Сан-Мігель» сталася пожежа, у результаті якої згорів живцем вісімдесят один ув’язнений і ще дев’ятнадцять отримали різних ступенів опіки. Офіційною причиною пожежі влада назвала сутичку між бандами, хоча насправді (Макака чудово це знав) пожежа була наслідком бунту в’язнів проти нестерпних умов утримання. Злочинці попідпалювали власні матраци, але не змогли впоратися з вогнем, і полум’я швидко поширилося будівлею.