«Так, — сказав він. — Будь певна. І я зроблю це знову, якщо ти не заткнешся. Ти більше не будеш шмагати мене отим своїм язиком, любонько. Повісь на нього краще комірний замок. Кажу тобі задля твоєї ж користі. Ті дні минулися. Якщо бажаєш у цій хаті з когось збиткуватися, купи собі собаку».
Їхній шлюб ще був прошкандибав кілька місяців, але насправді він скінчився в той момент, коли долоня Браяна увійшла в миттєвий контакт з кутиком губ Енн. Його було збурено — свідок Бог, він піддався на провокацію, — але він і зараз би багато віддав, щоб лише відвернути ту мерзотну секунду.
Коли на борт уже просочувалися останні пасажири, він вловив себе на тому, що думає, майже одержимо, ще й про парфуми Енн. Він точно пам’ятав їх запах, але не назву. Як же вони називалися? «Легкі»? «Ласкаві»? А чи не «Літієві», заради Бога? [21] В оригіналі Браян перебирає слова на літеру «L», які асоціюються з поняттям «легкість-гнучкість-делікатність»: назву дійсно існуючих органічних парфумів «Lissome»; слово «lithesome» з фрази у пісні Лу Ріда «Romeo Had Juliette» (1989), де йдеться про героя, в якого при згадці про парфуми дівчини щипає очі, та назву найлегшого металу Lithium, солі якого також використовуються в ліках проти маніакально-депресивних розладів.
Назва танцювала десь поряд, та не вхопити. Це зводило з розуму.
«Я сумую за нею, — думав він тупо. — Тепер, коли вона пішла назавжди, я сумую за нею. Хіба це не дивовижно?»
«Лонбой» [22] «Lawn-Boy» — ручна газонокосарка, різноманітні моделі якої з 1934 р. випускає компанія «Evinrude».
? Щось дурнувате на кшталт цього?
«Ох, та кинь уже, — наказав він своєму втомленому розуму. — Заткнися корком».
«Гаразд, — погодився його розум. — Без проблем; я можу це припинити. Я можу припинити будь-якої миті, коли схочу. А може, вони називалися «Лайфбой» [23] «Lifebuoy» («Рятувальний круг») — розроблене 1895 р. в Британії і досі популярне карболове мило.
? Ні, це таке мило. Вибач. «Лавбайт»? «Лавлорн»? [24] Lovebite — засмокт від поцілунку; lovelorn — любовна туга.
»
Браян застібнув на собі ремінь безпеки, відхилився назад, заплющив очі й відчув запах парфумів, назви яких він так і не спромігся точно загадати.
І саме тоді до нього заговорила стюардеса. Аякже: Браян Інґал мав певну теорію, що їх цього навчають — під час якогось післядипломного, найвищої секретності курсу, що, либонь, називається «Дражніння гусей», — дочекатися, коли пасажир або пасажирка заплющать очі, а потім уже пропонувати якийсь не такий уже й суттєвий сервіс. Ну, й звісно ж, вони мусили чекати, поки пасажир засне, і тільки потім його будити, щоби спитати — чи потрібна йому подушка або ковдра.
— Вибачте мені… — почала вона, та потім замовкла. Браян побачив, як її очі перебігають з погонів на плечах його чорного кітеля до кашкета з закарлючкою кокарди, яка ні про що не повідомляла, і на порожнє крісло поряд з ним.
Вона переоцінила ситуацію і почала знову:
— Вибачте, капітане, чого б ви бажали — кави чи помаранчевого соку?
Браян злегка здивувався, побачивши її дещо бентежну реакцію на нього. Вона махнула рукою в бік столика перед сервіс-секцією, відразу під невеликим прямокутником кіноекрана. На тому столі стояло два відерця з льодом. І з кожного стирчала струнка зелена шийка винної пляшки.
— Звичайно, в мене є також шампанське.
Інґал завагався
(«“Лялечка” — близько до того, що треба, та не те»)
щодо шампанського, проте лиш на коротку мить.
— Дякую, ні, — відповів він. — І жодних пропозицій упродовж польоту. Гадаю, я просплю всю дорогу до Бостона. Як там у нас з погодою?
— Від Великих рівнин [25] Great Plains — географічний регіон, що смугою завширшки до 800 км тягнеться від північних кордонів Мексики через середину США і заходить в Канаду.
усю дорогу до Бостона хмари на висоті двадцять тисяч футів [26] 20 тис. футів = 6096 м.
, але без проблем. Ой, а ще ми отримали повідомлення про полярне сяйво над пустелею Могаве [27] Mojave — велика пустеля, що тягнеться від Південної Каліфорнії у східному напрямку.
. Можливо, цього вам не варто проспати?
Браян звів брови:
— Та ви жартуєте. Полярне сяйво над Каліфорнією? Та ще й о цій порі року?
— Так нам повідомили.
— Хтось занадто перебрав дешевих наркотиків, — сказав Браян, і стюардеса розсміялася. — Гадаю, я краще подрімаю, дякую.
— Дуже добре, капітане. — Якусь хвильку вона вагалася. — Ви той капітан, який щойно втратив свою дружину, це ж ви?
Біль у голові сіпався й гарчав, але Браян змусив себе усміхнутися. Ця жінка — котра насправді ще зовсім дівчина — не хотіла його образити.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу