Жан-Крістоф Ґранже - Ліс духів

– Ну, чекаю на ваші запитання.

Двоє суддів, флік і секретарка сиділи навпроти масивного столу.

Тен, закинувши ногу на ногу, сказав таким самим тоном:

– Розкажіть нам про жертву.

Павуа пустився в класичні дифірамби. «Незрівнянна співробітниця. Чарівна жінка. Ніхто не міг бажати їй зла». І так далі. Неможливо було зрозуміти, чи він справді вірив хоч в одне слово зі своєї стереотипної промови. Жанна не вслухалася. Вона розбиралась у своїх відчуттях, досі осліплена сяйвом лабораторії.

Вийшовши з пітьми парковки, вони проминули приміщення бездоганної чистоти. Стерильні лабораторії. Герметизовані кімнати. Кабінети, розділені скляними перегородками. Дорогою вони перестріли десятки спеціалісток у білих халатах. Справжній промисловий вулик. «Двадцять тисяч амніоцентезів на рік», – уточнила заступниця директора, яка їх супроводжувала.

Але найбільше Жанну схвилювала саме ця спеціалізація. У пробірках, у центрифугах, у витяжних шафах – всюди була амніотична рідина. Води родючості. Народження. Невинності… Після того, що вони бачили в підземеллі, це було ніби потрапити з пекла в рай. Перейти від смерті до життя.

– Двоє суддів на одну справу, – зауважив Павуа, – це не дуже поширена практика, ні? Нове розпорядження Саркозі?

– Жанна Коровська тут у ролі консультантки, – сказав Тен, анітрохи не збентежений.

– Консультантки з чого?

Жанна заговорила, проігнорувавши запитання:

– Яку саме посаду обіймала Неллі Баржак? Лаборантка?

Павуа насупив брови. У нього було друге підборіддя, справжній пеліканячий міхур, який надавав йому ще незворушнішого вигляду.

– Ні-ні. Це була блискуча цитогенетикиня. Надзвичайно талановита.

– Вона встановлювала каріотипи?

– Не тільки. Вечорами вона також працювала над програмою з молекулярної генетики.

– А в чому різниця?

– Цитогенетики працюють із клітинами. Молекулярні генетики вивчають ще меншу ланку – молекули ДНК.

Побачивши вираз обличчя співрозмовників, директор зітхнув і розщедрився на пояснення:

– У кожній клітині є хромосоми. Це нитки, такі собі спіралі, складені з генів. Молекулярна генетика займається цими послідовностями. Це незрівнянно менші масштаби.

– У вас є обладнання для таких досліджень?

– Так, на третьому поверсі, але це не наша спеціалізація. Наша повсякденна робота – це каріотипи. Пошуки аномалій у парах хромосом.

– Ви говорили про якусь програму, – вела далі Жанна. – Над чим саме працювала Неллі? Я маю на увазі, вечорами?

– Вона дописувала докторську дисертацію про генетичну спадщину народів Латинської Америки. Їй звідусіль надсилали зразки крові. Вона їх класифікувала. Порівнювала. Я не дуже добре знаю, що вона там хімічила. Вона не сильно про це розводилася. Це була поступка з нашого боку: ми дозволили їй використовувати наше обладнання для особистих досліджень.

Павуа нахилився вперед. Ніби Будда, що хитається на своєму постаменті.

– До чого ці запитання? Як це пов’язано з тим, що сталося?

– Ми не виключаємо зв’язку між її роботою і мотивом убивства, – заявив Тен.

– Це жарт?

Суддя відповів, очевидно, щоб підштовхнути директора до співпраці:

– Ми вже розслідуємо вбивство такого ж типу. Жертва – медсестра, що працювала в центрі для дітей із вадами розвитку. Між хворобами, які лікують у тому закладі, та діяльністю вашої лабораторії може існувати зв’язок.

– Що то за вади? На що страждають ці діти?

Тен зиркнув на Райшенбаха: запитання Павуа його вкурвило.

– Ми нічого про це не знаємо, – зізнався він. – Принаймні поки що. Розкажіть краще, які проблеми ви можете виявити за допомогою каріотипів.

– Здебільшого синдром Дауна – трисомію 21. Його називають так через те, що це відхилення стосується пари хромосом під номером 21. Ми також виявляємо інші аномалії, наприклад трисомію 13, яка викликає психомоторну загальмованість і фізичні вади. Або ж так звану «делецію». Відсутність певних ділянок хромосом. Така нестача призводить до важких наслідків для розвитку дитини.

– Ці аномалії рідкісні?

– Залежно від того, що ви називаєте «рідкісним». У нас вони трапляються щодня. Або майже.

– Вони можуть викликати незвичайні форми божевілля?

– Я не розумію вашого запитання.

– Ви говорили про трисомію. Аналіз каріотипу може виявити такі хвороби, як, наприклад, шизофренія?

– Ні. Навіть якщо припустити, що такі патології мають генетичне походження, потрібно було б ідентифікувати відповідний ген і працювати з ДНК. Ми не такі професіонали. Чого ви дошукуєтесь? Страшно навіть подумати: ви вважаєте, що вбивця – якийсь псих, чию генетичну аномалію виявили тут колись давно?