Гарлан Кобен - Твоя перша остання брехня

Коли Шейн приїхав, вони втрьох сіли на кухні й жадібно з’їли піцу. Лілі любила Шейна. Діти взагалі любили Шейна. Це з дорослими в нього не складалося. Було в ньому щось бентежне, стоїцизм, відразливий для більшості людей з їхньою потребою штучних посмішок та прикидання. Шейн терпіти не міг дрібні балачки чи надмір брехні сучасного суспільства.

Коли вони доїли піцу, Лілі наполягла, щоб Шейн укладав її спати, а не Майя.

Шейн надувся.

— Читати тобі — це так нудно.

Лілі вибухнула сміхом, ухопила його за руку й потягла до сходів.

— Ні, благаю! — заридав Шейн, падаючи на землю.

Лілі засміялася ще гучніше й потягла Шейна далі. Він постійно протестував. Лілі знадобилося десять хвилин, щоб дотягти його до сходів.

Нагорі, у спальні, Шейн прочитав їй казку й Лілі відключилася так хутко, що Майя запитала себе, чи не підсипав він часом їй «Ембієну». [10] Найбільш розповсюджене в США та Європі снодійне.

— Це було швидко, — промовила, коли Шейн спустився до неї.

— Такий був план.

— Який саме?

— Щоб вона затягнула мене нагору — це її втомило.

— Кмітливо.

— Ще б пак!

Вони взяли з холодильника по холодному пиву й вийшли на задній двір. Настала ніч. Повітря стало вологим й обважніло, але, пройшовши пекло пустелі, маючи на спині сорок фунтів [11] 18,16 кг. обладнання, до спеки повністю байдужієш.

— Гарна ніч, — сказав Шейн.

Вони сіли біля басейну, почали пити. Між ними ніби прірва якась пролягла, і Майї це не подобалось.

— Припини, — сказала вона.

— Що припинити?

— Ти поводишся зі мною, наче…

— Наче?

— Наче з удовою. Годі вже.

Шейн кивнув.

— Гаразд, винен, визнаю.

— То про що ти хотів поговорити? — спитала вона.

Він ковтнув пива.

— Може, це й нічого.

— Але?

— Є чутки з розвідки, — Шейн і досі служив, очолював місцевий відділ військової поліції. — Здається, Корі Рудзинські повернувся до Сполучених Штатів.

Він чекав на її реакцію. Майя повільно зробила великий ковток пива й промовчала.

— Ми думаємо, що він перетнув канадський кордон два тижні тому.

— На нього є ордер?

— З юридичної точки зору — ні.

Корі Рудзинські був засновником «Дзвону Корі», вебсайту, де шукачі правди могли безпечно публікувати конфіденційну інформацію. Головна ідея полягала у викритті незаконної діяльності уряду та великого бізнесу. Пам’ятаєте історію про південноамериканського урядовця, який брав відкати в нафтових компаній? Інформація з «Дзвону Корі». Справу про корупцію в поліції з расистськими імейлами? «Дзвін Корі». Насильство над ув’язненими в Айдахо, прихована ядерна аварія в Азії, спецслужби наймають дівчат із ескорту? «Дзвін Корі».

І, звісно, загибель цивільних через надмірний ентузіазм жінки за штурвалом армійського гелікоптера?

Так, ви зрозуміли.

Усі ці «сенсації» розкрилися завдяки анонімним шукачам правди Корі.

— Майє?

— Він мені більше не зашкодить.

Шейн схилив голову.

— Що?

— Нічого.

— Він мені не зашкодить, — сказала Майя. — Він уже оприлюднив ту плівку.

— Не повністю.

Вона сьорбнула пиво.

— Мені байдуже, Шейне.

Він відкинувся на спинку.

— Гаразд, — а далі: — Як ти думаєш, чому він цього не зробив?

— Чого саме?

— Не опублікував запис.

Це питання лякало її більше, ніж Шейн узагалі міг припустити.

— Він шукає правди, — промовив Шейн. — То чому не зробив її публічною?

— Не знаю.

Шейн мав нашорошений вигляд. Майя добре його знала.

— Можу припустити, що в тебе є теорія? — сказала вона.

— Так, є.

— То давай послухаємо.

— Корі зберігав запис до слушного моменту, — сказав Шейн.

Майя спохмурніла.

— Спочатку він отримав неабиякий розголос після першої публікації. Потім, коли йому потрібна буде нова слава, він випустить решту.

Вона похитала головою.

— Він акула, — сказав Шейн. — Акулу постійно треба годувати.

— Тобто?

— Щоб його операція вдалася, Корі Рудзинські повинен не лише розгромити тих, у чию продажність він вірить, але й зробити це так, щоб досягти максимального розголосу.

— Шейне?

— Так.

— Мені й справді начхати. Я вже не військова. Я навіть (зітхання) тепер удова. Нехай робить якнайгірше.

Їй було цікаво, чи купиться Шейн на цю браваду. Та, зрештою, він не знав усієї правди, так?

— От і прекрасно, — Шейн допив своє пиво. — То ти розповіси мені, що тут насправді відбувається?

— Ти про що?

— Я провів для тебе цей тест, не задаючи запитань.