Рэй Брэдбери - Трилогія смерті

— Я все допетрав, — мовив він. — Нехай він був наволоччю, але кращого імператора Японія ніколи не мала.

Хлопець, який безжально збирав урожай своєю машиною, спинився і глянув на нас, мов на чергову порцію сміття.

Крамлі та я відсахнулися. Водій проорав борозну до вантажівки, на якій уже були нагромаджені: «МУССОЛІНІ БОМБАРДУЄ ЕФІОПІЮ», «ДЖАНЕТ МАКДОНАЛЬД [121] Джанет Макдональд — американська актриса та співачка. Неодноразово номінована на «Оскар». У 1937 вийшла заміж за актора Джина Реймонда. ЗІБРАЛАСЯ ПІД ВІНЕЦЬ», «ПОМЕР ЕЛ ДЖОЛСОН». [122] Ел Джолсон (1886–1950) — американський виконавець, один із перших творців поп-музики. Помер від серцевого нападу.

— Загроза пожежі! — зарепетував я.

Я спостерігав за тим, як час, відтинком у півстоліття, розтікався звалищем.

«Висхла трава і газетний папір — легкозаймиста суміш, — погруз у роздуми я. — Боже мій, мій Боже, а що коли…»

Що коли що?

— Колись у майбутньому люди користатимуться газетами і книжками, щоби розвести вогнище?

— Вони так уже роблять, — випалив Крамлі. — Зимовими ранками батько підпихав газету під вугілля у печі, а потім запалював сірник.

— Нехай, із цим ще зрозуміло. А як щодо книжок?

— Авжеж, їх не використовували, таке хіба повному кретинові спаде на думку. Зачекай. У тебе такий вигляд, наче збираєшся написати десятитонну енциклопедію.

— Ні, — спростував здогадки я. — Хіба що історію з героєм, від якого тхне гасом.

— Он який герой!

Ми проходили вбивчим полем, захаращеним днями, ночами, роками, половиною століття.

Газети хрускотіли, як пластівці, під нашими ногами.

— Єрихон, [123] Єрихон — палестинське місто. Його, відповідно до біблійних розповідей, намагалися зруйнувати ізраїльтяни. — уловив я.

Хтось приніс із собою трубу і розітнув звучанням простір?

— Трублення та крики. Трублення і крикнява. Криків, до речі, було чимало й потому. У Королеви Каліфії, і тут, і в Короля Тута.

— І той священик був згодом, Реттіґан, — доповнив Крамлі. — Хіба Констанс не намагалася стерти з лиця землі його церкву? Але, хай там як, поглянь, ми стоїмо на Омаха-Біч [124] Омаха-Біч — плацдарм, за допомогою якого американські війська вторглись у Нормандію. у Нормандії, виталовуємо командний пункт Черчілля, тримаючи проклятущу парасолю Чемберлена. [125] Невілл Чемберлен (1869–1940) — прем’єр міністр Великої Британії, який намагався умиротворити Німеччину. Парасоля була його невід’ємним атрибутом у період Мюнхенської кризи. Цей предмет символізував засіб ужитку, а ще був політичною емблемою людини, яку ототожнювали з миром. Вбираєш це все?

— Грузну в цих завалах футів на три завглибшки. Намагаюся збагнути, як було старому Реттіґану в останні секунди життя, коли він потопав у цій повняві. Фалангісти [126] Фалангісти — прибічники правої політичної сили під назвою «іспанська фаланга», заснованої за часів військового і політичного діяча, диктатора Франсіско Франко. Ідеологія фалангістів близька до фашистської. Основоположним аспектом є принцип національності. Фрінко, гітлерюґенд, червоноармійці Сталіна, заворухи у Детройті, мер Ла Гуардія, [127] Фьорелло Генрі Ла Гуардія (1882–1947) — американський політик, мер Нью-Йорка. Читав комікси, навіть по радіо. Ревно вірив, що за допомогою марихуани можна подолати наркозалежність. який читає недільні комікси, нічого собі смерть!

— Начхай на це. Диви!

Рештки засипаного ложа Кларенса Реттіґана проглядали з-під котячого лотка, як і вирізки з написами «ОБВАЛ ФОНДОВОЇ БІРЖІ» й «ЗАКРИТТЯ БАНКІВ». Я підібрав чи не останній огризок. Ніжинський [128] Вацлав Ніжинський (1889–1950) — російський танцівник і хореограф. Працював у балетній антрепризі «Російського театру Дяґілєва». виводив па на театральній сторінці.

— Парочка божевільних, — сказав Крамлі. — Ніжинський і старий Реттіґан, який зберіг цей відгук.

— Помацай свої очі.

Крамлі торкнувся їх. Пальці його набралися вогкості.

— Умерти, не встати, — зайшовся він. — Це не що інше, як цвинтар. Женемо звідси!

Я вхопив «ТОКІО ВИМАГАЄ МИРУ». І згодом попрямував до моря.

Крамлі підкинув мене до мого старого кубельця, що затесалося на пляжі, однак знову задощило, і я, окинувши оком океан, що загрожував потопити нас, уявив, як шторм гримає в мій дім посеред ночі, підносячи бездиханне тіло Констанс та іншого з Реттіґанів, також мертвого, трощачи моє ліжко потоком води та водоростями. Прокляття! Я здер газети Кларенса Реттіґана зі стіни.