Рэй Брэдбери - Трилогія смерті

— Свята макрель! — Крамлі ввімкнув автомобільне радіо.

— Опівдні, — сказав голос. — На Маунт-Лоу.

— Послухай! — мовив я. — Таке враження, ніби брила льоду в животі застрягла.

Голос вів далі: «Смерть… поліція… Кларенс Реттіґан… жертва…» Як статичний заряд: «Чудернацький випадок… жертва задушена, розчавлена… старі газети. Пригадуєш братів із Бронкса? [113] Бронкс — одне з п’яти боро (адміністративних одиниць, утворених на основі округу) Нью-Йорка. Як назбирані стопи старої преси воднораз обвалились і припечатали їх? Газети…»

— Вимкни радіо!

Крамлі послухався.

— Вбога заблудла душа, — промовив я.

— Чи був він справді тією заблукалою душею!

— Те, що хтось збивається на манівці, не означає, що не можна повернути голоблі.

— Хочеш повз проїхати?

— Аякже, їдь, — з нетерплячки здійняв шум я.

— Ти ж про нього ні сном ні духом не відав, — завівся Крамлі. — З чого б цей гамір?

Остання, машина залишала місце злочину. Фургон із моргу погнав звідти значно раніше. Єдиний поліцейський чатував на мотоциклі біля підніжжя Маунт-Лоу. Крамлі висунув голову з вікна.

— Щось може перешкодити нам дібратися на гору?

— Хіба що я, — відповів офіцер. — Але я вже також змотую вудочки звідси.

— Були репортери?

— Ні, не варто, щоб приїздили.

— А й справді, — невдоволено буркнув я.

— Гаразд, гаразд, — згідливо проказав Крамлі. — Почекай, я лишень впишу десь цю кляту машину, а тоді хоч клубками шерсті відригуй.

Я почекав, а потім мовчки похнюпився.

Поліцейський на мотоциклі від’їхав, день наближався до вечора, ми поволі добиралися до зруйнованого храму Карнака, знищеної Долини Царів, втраченого Каїра. Принаймні так я охрестив це все дорогою.

— Лорд Карнарвон відкопав царя, ми ж ховаємо царя. Я й сам не відмовився б від такої могили.

— Булл Монтана, [114] Булл Монтана (1887–1950) — італо-американський єдиноборець, актор. Своє справжнє ім’я Льюїс замінив на незвичне Булл, що в перекладі означає «бик», для підкреслення міці. — мовив Крамлі. — Він був борцем і ковбоєм водночас. Булл.

На вершечку схилу, як виявилося, не було жодних руїн, лише зведена із газет величезна піраміда, яку розчищав бульдозер; правда, водій не знав, що робить. Хлопець, який брикав на цій чортопхайці на колесах, був далекий від того, що за плоди пожинає: протести Херста [115] Херст — видавничий трест, який заснував ще у 1887 році Вільям Херст (1863–1951). Первинно це була «газетна компанія». Сьогодні у підпорядкуванні корпорації — щоденні та щотижневі газети, журнали, телебачення, інтернет-видання. у двадцять дев’ятому році й виливи Маккормака у «Чикаго Триб’юн» [116] «Чикаго Триб’юн» — щоденна газета, заснована у Чикаго в 1847 році. Попри зроблені ще на початку видання гучні заяви стати найзнаковішою газетою у світі, втілити задумане так і не вдалося. у тридцять другому. Рузвельт, Гітлер, Крихітка Роуз Марі, [117] Крихітка Роуз Марі (Мазета; 1923–2017) — американська актриса та співачка, під цим псевдонімом почала виступати на сцені трирічною. Марі Дресслер, [118] Марі Дресслер (1868–1934) — канадо-американська сценічна й екранна актриса, працювала у комедійному жанрі в еру німого кіно і за часів Великої депресії. Аймі Семпл Макферсон [119] Аймі Семпл Макферсон (1890–1944) — євангелістська проповідниця, яка вперше використовувала засоби масової інформації для привернення уваги більшої кількості людей. Проводила публічні демонстрації зцілення через віру перед великим натовпом. поховані не раз, а двічі, й відтепер вічно зберігатимуть мовчанку. Терпець урвався, і я залаявся.

Крамлі довелося стримувати мене, щоби раптом не стрибнув виймати «ПЕРЕМОГУ В ЄВРОПІ», чи «ГІТЛЕР ПОМЕР У БУНКЕРІ», а чи «АЙМІ ГРЯДЕ З МОРЯ».

— Стримай коней! — буркнув Крамлі.

— Ти лишень поглянь, що він робить із цими безцінними знахідками! Дай-но пройду, хай тобі трясця!

Я прорвався вперед, аби схопити бодай дві-три перші шпальти.

Рузвельта обрали на виборах — рясніло на одній; на іншій повідомлялося про його смерть; на третій ішлося про те, що він знову виборов першість на виборах; а потім було про Перл-Харбор та Хіросіму на зорі перипетій.

— Ісусе! — пошепки говорив я, притуляючи до ребер цей чудесний, хай мені грець, скарб.

Крамлі підібрав: «Я ПОВЕРНУСЬ, — ЗАЯВЛЯЄ МАКАРТУР». [120] Ідеться про Дугласа Макартура (1880–1964), американського воєначальника, генерала армії США. У 1942 році він вибрався на борт гарматного судна у Філіппінах і прорвав японську блокаду. Даючи інтерв’ю австралійським репортерам, сказав, що зробив усе можливе, але ще повернеться. Дугласа Макартура позаочі називали «некоронованим імператором» за його прагнення скерувати Японію на демократичний шлях.