Франк Тільє - Пазл

— Якщо тобі від цього полегшає, бо, маю визнати, ти починаєш мене лякати. Задоволений?

Ілан кивнув, і Філоза поклав шприц назад до кишені. Коли він повернувся до Фей, та підняла свій до рівня очей. На голці досі був пластиковий ковпачок.

— І ми досі не знаємо, навіщо він потрібен,— сказала вона, розтоптуючи недопалок п’яткою.

Ябловські підіграв. Він кивнув на Гайгекса.

— Хоча я б не проти всадити шприц йому в зад…

— У мене мого більше немає,— відрізала Хлоя.

Вона почувалась не у своїй тарілці, стоячи, спершись на стіну біля холодильника. З одним блакитним оком, а іншим зеленим, здавалося, що під шкірою невинної жінки ховалася якась дивна істота.

Це стало ще одним шоком для Ілана.

— Де ж він? — запитав він глухим голосом.

— Уранці я залишила його у своїй кімнаті, перш ніж піти в душ. Він лежав у кишені халата. Я повинна була замк­нути двері на ключ, я була необачна. Але…— вона подивилася Іланові у вічі,— я не планувала залишатися в душі так довго. Хтось скористався цим, щоб обікрасти мене. На щастя, мої лебеді надійно заховані.

Філоза зупинився. Він знову поставив каструлю на газ.

— Чому ти про це нікому не сказала?

— А навіщо? — захищалась вона.— Ти справді вважаєш, що той чи та, хто це зробив, зізнався б?

Вона зробила наголос на слові «та».

— Ну ти й сучка,— сухо кинула Наомі Фей.

— І дуже хитра,— додав Філоза.— Ти ніколи ні в чому не винна, завжди винен хтось інший. Кожен з нас скаже, що не вчиняв цієї крадіжки, перевірити це неможливо. Чому ти не розповідаєш, що робила вчора перед вимкненням світла? Це ж ти розпалила багаття біля театру і спалила всі ті фотографії?

— Ні, це не я. Усе, що ти кажеш,— брехня.

— Брехня? Ти цілком могла застосувати свій шприц проти власного хлопця, переодягнувшись невідомо в кого, лише для того щоб вкрасти його лебедів, а потім стверджувати, що в тебе його вкрали. Запросто.

— А чому це був не ти? Може, це ти вкрав мій шприц, хто знає? У мене немає жодних причин красти Іланових лебедів, бо ми домовились, що якщо хтось із нас виграє, то ми поділимо гроші на двох.

— Тоді, може, це було одним із твоїх завдань?

— Іди до біса, огидний самозакоханий збоченцю. Ти теж ненормальний.

— Це ти ненормальна. Ти готова на все. Якщо ти виграєш, ніщо не завадить тобі втекти з грошима, не лишивши Дедіссе його половину.

Він наповнив тарілки і недбало жбурнув їх перед гравцями, спочатку подавши Іланові. Той дивився на Хлою з докором. Можливо, хтось із гравців справді переодягнувся в оранжевий комбінезон і вколов йому снодійне. Хтось із гравців, у кого, як сказав Філоза, було таке саме завдання, як і в нього. Хлоя?

Остання вибухнула, коли Ілан надто пильно на неї подивився:

— Це їх ти маєш спопеляти поглядом, чорт забирай! Це не я вкрала лебедів Лепренса чи рюмсала на сцені театру. І не я прикувала тебе до електричного стільця. Я не знаю, чого Філоза на мене напосівся, але він щось приховує. Цей тип — жахливий маніпулятор.

Ілан не мав бажання виставляти брудну білизну на загал. Він був засмучений і розгніваний. Лікарнею блукає вбивця; зграйка виродків розважаються, знущаючись із нього фізично та психологічно; Мокі, товстий добряк Мокі — мертвий, і ніхто в це не вірить.

Він подивився на годинник. Через п’ять хвилин вимкнеться світло.

— У нас немає жодних новин від Гадеса, від його команди, тут відбуваються якісь жахіття, а ви не зважаєте, одержимі цим баблом. Чого ви чекаєте? Ще одного трупа?

— Наскільки мені відомо, немає ніякого трупа,— сказала Фей.

— Я знайду спосіб вийти звідси і піду до мінівена. Там наші телефони і пушка. А якщо тут справді немає зв’язку, як сказав Гадес, тоді я спробую завести машину і вибратися з цього кошмару, з вами чи без вас.

Спочатку Іланові потрібно було поїсти, наповнити шлунок, щоб не стався гіпоглікемічний шок, у випадку, якщо йому справді доведеться вирушити в дорогу в заметіль. Тому він швидше за всіх з’їв вечерю, яку приготував Філоза.

Хлоя намагалась відмовити його від спроб зробити неможливе. Навіть якщо йому вдасться поїхати, він може ­потрапити в аварію, і що він робитиме тоді? Повідомить у поліцію? У такому разі він точно покладе край грі і створить проблеми їм усім.

— А ще там собаки, про яких говорив Гадес,— відрубала Хлоя.— Великі собаки, що стережуть територію.