Франк Тільє - Пазл

— Так, тут я згодна.

— І всі зусилля були для того, аби якісь загадкові аноніми, котрі залишали ці зачіпки, одного дня сказали, що «Параноя» — просто фальшивка і що її не існує? Вони добряче з нас познущались.

— Заява про те, що гри не існує, була складовою частиною гри. Це своєрідний відбір, гра у грі. Після цієї заяви багато хто відступився, як-от ти, і тепер лише найбільш одержимі можуть знайти справжній вхід у «Параною». Гра усюди, потрібно лише уважно дивитись.

Зачарований цими дивними блакитними очима, він дивувався тому, наскільки вона досі була поглинута цими дурницями.

— Ти казала, що ми ніколи не вирвемось з віртуального світу, але мені вдалося,— кинув він.— Тепер у мене є життя. Воно цілком реальне, а я більше не просто аватарка, яка все робить замість мене. Я казав тобі: єдиний зв’язок, який я зберігаю з грою,— це мої сценарії.

— Які, підозрюю, тобі досі не вдалося пристроїти.

— Дякую, що віриш у мене.

— Просто так і є. Ти звертався до психолога, щоб він допоміг тобі зав’язати з усім цим? З твоєю пристрастю до ігор, до полювання на скарби? Людям рідко вдається впоратись із цим самостійно. Тобі здається, що ти зав’язав, тоді як насправді…

— Допивай свою каву і залиш мене. Ти змінилась зовні, але точно не всередині.

— Я залишусь. Я проїхала сотню кілометрів не для того, щоб отак піти.

Вона відкрила ноутбук і спробувала під’єднатися до домашнього Wi-Fi.

— Не намагайся,— сказав Ілан.— Я змінив пароль.

— І ти говориш мені про довіру? У такому разі…— Вона встала.— Твій ноутбук у твоїй кімнаті?

Коли вона попрямувала до сходів, Ілан загородив їй дорогу.

— Забудь про це.

— Мені плювати, якщо нагорі є жіночий одяг чи фотки. Ти маєш право почати нове життя, Ілане.

— Ти навіть не уявляєш, яке воно, моє життя.

Хлоя натягнуто посміхнулась.

— Коли я під’їжджала до тебе, мені назустріч їхала машина. Водія я не змогла побачити через тоноване скло. Але припускаю, що це була чарівна молода дівчина.

— Яка ще машина?

Вона задумалась на кілька секунд.

— Велика модель «ауді», здається, чорного кольору, але ж ти маєш знати краще за мене, хіба ні? Тепер ти цілиш вище. У якій сфері вона працює?

Ілан мовчав. Шлях завдовжки в кілометр, що йшов від невеликої муніципальної дороги, вів лише до одного будинку: його. Випадковій машині нема чого було робити в цьому районі. Він машинально торкнувся передпліччя, згадавши про слід на шкірі.

Хтось стежив за ним і заходив до його дому, тепер він у цьому переконався. Тіні існували насправді, а не лише в його уяві.

Але як вони могли проникнути в будинок, якщо всі двері та вікна були замкнені?

— Зараз повернусь,— сказав він.— Можеш ввести пароль від Wi-Fi, «Catondutique» [2] Caton d’Utique (фр.) — Марк Порцій Катон (відомий також як Молодший, або Утічний, 95–46 до н. е.), давньоримський політичний діяч. .

Він на всій швидкості помчав нагору й увірвався до ванної. Потім безшумно зняв дзеркало над умивальником, щоб дістатися до схованки у стіні.

Усередині коричневий конверт. На щастя, великий таємний зошит його батька був на місці, у конверті.

Він погортав його, щоб пересвідчитися, чи нічого не бракувало. Усі сторінки були чисті, окрім однієї, надзвичайно цікавої, у самій середині зошита, і вона була на місці. На ній був загадковий малюнок, виконаний різнокольоровими чорнилами, з дуже чіткими деталями, на якому був зображений гірський пейзаж із соснами, озером, веселкою і маленьким острівцем у лівій частині смуги води. Веселка була специфічна — три сині смуги дуже близьких, проте різних відтінків, а потім йшли жовта і оранжева. Точка огляду була розташована на висоті, так, наче спостерігач видерся на вершину моста або скелю. Над малюнком була фраза: «Тут, унизу,— Хаос, але на вершині ти знайдеш рівновагу. Усі відповіді — там» .

А внизу сторінки був напис, дуже дрібний, ледь помітний:

H 440

H 425

H 485

H 735

Батьки Ілана були вченими-нейробіологами, і перед своїм зникненням вони працювали в дослідницькому центрі в Греноблі. Вони їхали на цілий тиждень і поверталися лише на вихідні, і Ілан зовсім нічого не знав про їхню справжню діяльність. Але за деякий час, перш ніж зникнути у відкритому морі, вони заявили Ілану, що зробили відкриття, які стануть революцією у світі наукових досліджень, зокрема в галузі вивчення функціонування пам’яті та механізму забування. Ілан пам’ятав їхні обличчя — водночас серйозні і спокійні. З якоюсь такою радістю, затьмареною темними хмарами.