Франк Тільє - Пазл

Він продовжив розбирати пошту. Там також були дві пош­тові листівки, адресовані батькам,— привітання з Різдвом та Новим роком. Його батько й мати офіційно вважалися померлими, однак їхні далекі колеги, що жили за кордоном, продовжували слати їм листи. Ілан ніяк не міг змиритися і повідомити цим незнайомцям, що батьки тут більше не «живуть».

Насправді поліція так і не знайшла тіла. Лише їхній човен, що був знищений штормом, коли вони вийшли в море. Для всіх і офіційно вони потонули, як зазначали свідоцтва про смерть, що лежали десь у комоді.

Але Ілан тиждень за тижнем повторював собі: у цій історії все суперечило логіці. Чого б це його батьки, чудові мореплавці, виходили в море, коли було прогнозовано сильний шторм? Тому молодий чоловік жив із тягарем скорботи, що ніяк не полишав його. Йому потрібно було побачити тіла, упізнати їх напевне, щоб покінчити з цим раз і назавжди і припинити жити з привидами.

Немає нічого гіршого, ніж не мати відповіді. І ніколи не дізнатися.

«Сподіваємось, що у вас усе добре, і бажаємо вам усього найкращого у новому році. Обіймаємо. А якщо опинитесь у Таїланді, то обов’язково завітайте до нас…»

Він перегорнув листівку і взяв останній лист. Він був адресований якійсь Беатрисі Портінарі, яка, згідно з адресою отримувача, мешкала у Парижі, на бульварі Распай. Але цю адресу було закреслено і написано: «За вказаною адресою не проживає». Мабуть, отримувач нещодавно переїхав.

Як цей конверт опинився у нього? Ілан поклав лист на стіл. Пізніше віднесе його на пошту, якщо не забуде.

Лист зник під стосом інших листів — рахунків та непотрібної реклами.

Тієї миті були нагальніші справи, ніж похід на пошту.

На вулиці грюкнули дверцята машини.

За два тижні до Різдва Хлоя Сандерс, його колишня дів­чина, яка кинула його рік тому, абсолютно несподівано знову об’явилась у його житті.

«Дофіне Лібере» [1] Le Dauphiné libéré (від фр.— «Вільний Дофіне») — провінційна щоденна французька газета, відома своїм акцентом на місцевих новинах та подіях. Випускається в Греноблі.

Ф. ле Фонт «Різня на висоті»

23 грудня

Це мав бути звичайний день незадовго до Різдва. Чудовий час підготовки до Святвечора, прогулянок під сонячним небом та катання на лижах. Але цього тижня всю долину охопив шок. Адже у вівторок уранці жандарми з жахом виявили бездиханні тіла восьми людей у гірському притулку Гранд-масиву, лише за кілька кілометрів від Морзіна і за два кроки від швейцарського кордону. Стара будівля, що належить місту і розташована на острові на озері Іброн, була призначена цілий рік приймати у своїх стінах мандрівників.

Згідно з першими даними розслідування, троє жінок і п’ятеро чоловіків, знайдених на місці, були вбиті уві сні викруткою, знайденою в ящику з інструментами. Підозрюваного у злочині було знайдено просто за будівлею, він сидів на снігу і вперто заперечував свою провину у скоєнні цих жахливих учинків. За словами старшого сержанта П’єра Боніфаса, який одним із перших прибув на місце подій, чоловік ніяк не міг згадати причину свого перебування в горах. Він здавався цілковито приголомшеним і не чинив жодного опору при затриманні.

Проте численні факти вказують на те, що цей чоловік винний. Перший факт, але не останній — його відбитки пальців було знайдено на руків’ї знаряддя вбивства, а в крові навколо трупів, що лежали на підлозі, залишились сліди його підошов.

Наступне: його речі — наплічник, спальний мішок і одяг — були знайдені в будівлі, на одній з постелей праворуч. Очевидно, він там ночував. Надворі сліди на снігу свідчать про те, що ніхто, окрім цього чоловіка, не заходив і не виходив з будівлі після 23 години попереднього дня — дати останнього снігопаду за даними місцевої метеостанції. А згідно з висновком судмедексперта, жертви були вбиті між першою годиною ночі та четвертою годиною ранку — отже, логічно, що їхній убивця перебував у будівлі з минулого дня.

Підозрюваний у вчиненні злочину, також зі слів жандармів, повністю втратив самовладання, навіть впав в істерику, коли дізнався, що серед нещасних жертв була його дівчина. Ледь не втративши свідомість, він почав говорити про змову проти нього, про викрадення, брехню і запевняв, що його дівчина в безпеці, спокійно сидить удома за шістсот кілометрів звідти. Він навіть просив повернутися додому, вочевидь, забувши причину свого перебування на висоті понад тисячу метрів, як і про криваві сліди, що досі лишались на його черевиках.