Франк Тільє - Пазл

— невиконання або відмова від виконання завдання потягне за собою покарання — відсторонення на день: Ви зможете перейти до наступного етапу лише о 9 ранку наступного дня. Буде зайвим пояснювати, що це істотна перешкода на шляху до перемоги.

Нехай щастить,

Віржіль Гадес

Ілан перечитав лист декілька разів. Він був частково задоволений, і страх потроху розвіювався: пригода набувала ознак справжньої гонитви за скарбами, з власними правилами та різними етапами. Залишалося з’ясувати реальний характер завдань.

Він роздягнувся, поставив будильник на сьому ранку й почав обдумувати спосіб вибратися з цієї кімнати, щоб виграти час. Двері були товсті, зміцнені металом. Зламати неможливо. Він оглянув замкову щілину і почав обшукувати закутки маленької кімнатки. Десь тут точно захований ключ. Він перевірив скрізь: під меблями, всередині зливного бачка, за колонкою. Через півтори години пошуків він нарешті знайшов його в підкладці штанів, що висіли на вішаку.

Відчувши полегшення, він вставив ключ у замок і перевірив, чи відчиняються двері. Бінго.

Ілан висунув голову в коридор. Він відчував, як тепло електрообігрівача бореться з холодним протягом з величезної будівлі. Праворуч, трохи далі, під деякими дверима прослизали смужки світла. Ілан подумав про те, що його кімната крайня по коридору. Він подивився ліворуч, туди, звідки вони прийшли: суцільна пітьма, наче величезна темна паща, роззявлена над ним.

Здригнувшись, він швидко зачинив двері і замкнув на ключ.

Він перевірив ліжко. Простирадла чисті, пахне добре. Він ліг, склавши руки за головою. Надворі сновигали собаки, і лише від цієї думки Ілан зіщулився. Отже, про те, щоб висунути носа назовні, не могло бути й мови.

Ілан подумав про коридори, якими вони йшли, і про конструкцію будівлі. Яке моторошне місце. Одні душевнохворі жили в цих стінах, інші були поховані за ними, на цвинтарі. Люди, що одного дня з’їхали з глузду і були запроторені сюди, наче чумні, якнайдалі від суспільства, яке воліло краще про них не знати. Чи розуміли ці особливі створіння причину свого перебування в цій лікарні? Вони вважали себе нормальними чи усвідомлювали власне божевілля?

Ілан скрутився калачиком, раптом відчувши, що йому не по собі. Тут може статися що завгодно, хто почує його крик? Хто знає про їхнє перебування в цьому жахливому місці? Двоє копів? А якщо вони дійсно спільники «Параної»? Чи вдалося їм перетнути перевал, чи вони врешті-решт таки повернулися на територію лікарні?

Ілан затремтів. Він вимкнув світло і заліз під ковдру. Було абсолютно тихо, лише іноді поскрипувало дерево, наче на старому кораблі. За вікном лютувала заметіль. Час від часу долинали інші звуки. Булькаючі потоки в трубах, дивний дзенькіт металу… Ілан увімкнув світло, піднявся і підсунув комод до дверей. Це не завадить комусь увійти, але принаймні так він прокинеться при найменшій спробі вторгнення. Краще бути обережним — він не забував, що ця клята гра мала на меті налякати його до смерті. Тепер він уже не попадеться, хоч би що трапилось. Потрібно весь час пам’ятати, що це лише вигадка. Брехня.

Засунувши руку під подушку, він нащупав аркуш паперу.

Він увімкнув світло і прочитав:

«Принцип номер 2: Один із вас помре».

День 1

Ніч здавалась йому нескінченною. У Ілана було дивне відчуття, наче час розширився, стрілки будильника сповільнились, наче повністю вся будівля опинилась у якомусь повільнішому вимірі. Цілу ніч він думав про картину Далі «Постійність пам’яті», один з його улюблених творів. Для художника це була суміш спогадів про поїздки до Франції — камамбер — та спосіб зобразити свою нав’язливу думку про смерть.

Один із вас помре.

Тому, почувши перші звуки людської діяльності у коридорі, Ілан відчув величезне полегшення. Як розуміти моторошну фразу, знайдену під подушкою? Якщо організатори вирішили зіпсувати настрій з моменту їхнього приїзду і знову посіяти тривогу, то їм це вдалося.

Спочатку йому потрібен гарячий душ. Ілан зняв з вішака один із цих жахливих блакитних костюмів пацієнтів, антрацитовий светр з високим коміром, узяв рушник і мило. Незважаючи на розмаїття косметичних засобів, для гоління не було нічого. Він вийшов з кімнати і здригнувся, відчувши протяг.

Люмінесцентні лампи випромінювали яскраве біле світло, що різало очі. Душові були розташовані ліворуч. Великі окремі кабінки в пристойному стані розмістилися в ­кутку справжньої ванної кімнати минулої епохи: пошкоджена плитка, слизькі труби, дірки у стелі. Уздовж стін стояли старовинні брудні ванни з ременями фіксації та якимись приладами з кнопками. Ванни були глибокі, на ніжках, і на кожній був металевий кран з позначками: «крижана/холодна/тепла/гаряча/окріп».