Франк Тільє - Пазл

Він орієнтувався, як робив би це на першому поверсі, майже впевнений, що доступ до переходу між поверхами розташований праворуч. На шляху йому зустрічались нерухомі інвалідні візки, каталки, підсунуті до стін, рештки стражденного життя багатьох хворих. Він побачив стару таб­личку з написом «М’яка оболонка». Ілан знав, що цей термін означає третій захисний шар мозку. Він наближався до центрального органа.

На підлозі, у пилюці, він помітив сліди і пішов по них. Вони заходили й виходили з відчинених кімнат, перетиналися, плуталися, вказуючи на те, що їхній власник ішов навпомацки. Сліди вели до ванної кімнати, що залишалася у незмінному стані, з товстими трубами та ваннами тортур. Ілан із цікавості увійшов, і тут теж була сантехніка «Гудзон Рід». Він ледь не напоровся на цвях, що стирчав зі стіни, і різко зупинився. На кінчику іржавої шапки цвяха, що стирчав десь на рівні його живота, була маленька засохла червона пляма. Кінчиками пальців Ілан торкнувся речовини. Без жодного сумніву, це була кров. Крім того, декілька крапель впали на підлогу, і, здається, це сталося нещодавно. Власник слідів поранився тут, на третьому поверсі. Це ідеально сходилося з раною на передпліччі Гайгекса. Отже, він тут був.

Ілан пішов далі і побачив великий хол і сходи, закриті ґратами. Він щосили вдарив по них, але цього разу решітка була занадто щільна і заледве прогнулась. Після десяти хвилин спроб він здався: так йому ніколи не вдасться піднятися на четвертий поверх. Він став на коліна та, примруживши очі, придивився по той бік решітки: сліди кроків були і там. У когось був ключ, хтось мав доступ до верхнього поверху, де замкнена та жінка.

Ілан крутився по колу, шукав рішення, чекав, що зустріне когось із гравців, але зрештою здався: одному йому це не під силу.

— Є тут хтось? — крикнув він.— Це Ілан Дедіссе, я на третьому поверсі!

Жодної відповіді.

Пригнічений, він швидко пішов назад.

Поспішаючи, він ледь не проґавив важливу деталь, але зробив кілька кроків назад і подивився на підлогу. Сліди зникали у кімнаті, замкненій на ключ: один слід навіть переривався дверима. Ілан не міг сказати, були це сліди Гайгекса чи когось іншого.

Він підняв свій лом і вдарив по ручці. Як і в кімнаті Мокі, двері врешті-решт піддалися.

Це було господарське приміщення. Крани, що стирчали зі стіни, товсті труби, купа відер та швабр, десятки порожніх пляшок з-під мийного засобу. Деякі шафи валялись на підлозі, деякі ще стояли. Ілан принюхався, і в голові блимнув червоний сигнал тривоги. Йому був знайомий цей запах: запах гниття.

Зі здавленим горлом він підійшов до єдиної шафи із зачиненими дверцятами. Він затамував дихання, стиснув зброю і рвучким рухом відчинив шафу.

З неї випало тіло і важко рухнуло йому під ноги. Ілан скрикнув. Труп жінки лежав спиною догори, її цивільний одяг був усіяний маленькими дірочками, характерними для ударів викруткою. Труп роздувся, руки були схожі на надуті гумові рукавички. Схоже, смерть настала два чи три дні тому.

Хто ця рудоволоса жінка?

Ілан ледь стримався, щоб не втекти, тому що у нього з’яви­лася жахлива здогадка.

Він узявся за светр покійної і перевернув тіло. Висохлі очі блідо-блакитного кольору дивилися в стелю. Рот був круглий і чорний, губи нагадували запліснявілу шкуринку.

Ілан помітив гаманець, що стирчав із кишені. Він витягнув його і прочитав на ID-картці: Валері Жербуа. Його погляд затримався на фотографії, і раптом він підскочив. Він знав це обличчя, він бачив його під час тестування у так званій лабораторії «Еффексор». Ця жінка сиділа позаду Мокі, зайнята переписуванням рядків із телефонного довідника.

Тоді у його голові все з’єдналося в логічний ланцюжок, і тепер у нього не лишилось сумнівів: Валері Жербуа була однією з восьми гравців, які мали брати участь у «Параної». Ілан чудово пам’ятав, що сказав Гадес у мікроавтобусі: «Одна учасниця взагалі приїхала ще вранці. У першій трійці» . Коли Ілан запитував Фей, та відповіла, що приїхала після обіду. І була лише четвертою.

Отже, учасниць мало бути не дві, а три.

Хтось забив цю жінку викруткою і зайняв її місце, у ніч їхнього прибуття. Хтось, хто приїхав у трійці перших. Гайгекс, Філоза, Мокі.

Мокі мертвий.

Від самого початку один із гравців був убивцею з викруткою.

Було близько 13 години, і Хлоя прийшла на кухню щось перекусити, перш ніж продовжити гру.