Тесс Герритсен - Двійник

Найімовірніше, її вбив удар по голові.

Унизу друкованого звіту під підписом доктора Гобарта Мора побачила знайомі ініціали. Надиктоване розшифровувала Луїз. Патологоанатоми приходять і йдуть, але Луїз буде в лабораторії завжди.

Мора гортала сторінки далі. Журнал аутопсії з переліком усіх зроблених рентгенівських знімків, узятих на аналізи рідин та зібраних доказів. Адміністративні документи: порядок передачі й зберігання речових доказів, опис особистих речей, імена присутніх під час розтину. Йошима асистував Гобарту. Офіцера поліції Фітчбурга детектива Свігерта, який був на аутопсії, вона не знала.

Дійшовши до кінця звіту, до фотографії, Мора з огидою завмерла. Полум’я спопелило кінцівки Терези Веллс, оголило м’язи торсу, але обличчя дивним чином уціліло, не лишаючи жодного сумніву в тому, що це жінка. «Їй було лише тридцять п’ять, — подумала Мора. — Я вже пережила Терезу Веллс на п’ять років. Якби вона не загинула, була б зараз мого віку. Якби в неї того листопадового дня не спустило шину».

Вона закрила справу Терези, узяла наступну. Знову затрималася, перш ніж розгорнути теку й подивитися на ті жахи, які вона містила. Подумала про обгоріле тіло, яке потрапило до неї на розтин рік тому, про запахи, що в’їлися їй у волосся навіть після того, як вона вийшла з лабораторії. До кінця того літа Мора не підходила до свого грилю, бо не виносила запаху смаженого м’яса. Тепер, коли вона розгорнула справу Ніккі Веллс, він знову сплив у її пам’яті.

Вогонь змилувався над обличчям Терези, однак з її молодшою сестрою вийшло інакше. Те ж полум’я, яке хіба що зачепило Терезу, натомість усю свою лють зосередило на плоті Ніккі.

«Об ’ єкт сильно обгорів, грудина та черевна стінка подекуди вигоріли повністю, оголивши внутрішні органи. М ’ які тканини обличчя та черепа теж вигоріли. Відкриті деякі зони склепіння черепа та розтрощені кістки обличчя. Решток одягу не виявлено, однак на рентгенівських знімках на рівні п ’ ятого ребра помітні невеликі металеві плями — ймовірно, застібки бюстгалтера, також знайдено фрагмент металу над тазовою кісткою. Рентгенівський знімок живота показав наявність кісток зародка, діаметр черепа якого відповідає приблизно тридцять шостому тижню вагітності … »

Убивця не міг не помітити, що Ніккі Веллс вагітна. І все одно її стан не викликав жалю, ані до неї, ані до її ненародженої дитини. Вони отримали тільки спільне похоронне вогнище в лісі.

Мора перегорнула сторінку. Насупившись, зупинилася над наступним реченням:

«На знімку помітна відсутність у зародка гомілкової, малогомілкової та передплеснової кісток».

Ручкою була проставлена зірочка й написано: «Див. додаток». Мора перейшла до прикріпленої сторінки й прочитала:

«*Аномальність розвитку плоду зазначена в медичній картці покійної, запис тримісячної давнини. Під час ультразвукового обстеження в другому триместрі було виявлено, що в ембріона відсутня права нижня кінцівка, ймовірно, через синдром амніотичних тяжів».

Плід мав вади розвитку. За кілька місяців до смерті Ніккі Веллс дізналася, що її дитя народиться без правої ноги, і все одно вона вирішила не переривати вагітність. Залишити дитину.

Мора знала, що останні сторінки справи будуть найважчі для сприйняття. Їй не хотілося дивитися на фото, та вона все одно змусила себе відкрити його. Побачила чорні кінцівки й торс. На знімку не було привабливої вагітної жінки, яка світилася б радістю, — тільки череп, що пильно дивився крізь обвуглену маску, тільки кістки обличчя, які ввалилися від вбивчого удару.

«Амальтея Ленк це зробила. Моя мати. Вона розбила їм голови, затягла тіла в хижку. Чи відчувала вона захват, поливаючи тіла бензином, підпалюючи сірника, дивлячись, як оживає полум’я? Чи тягнуло її до палаючої хижки, щоб вдихнути сморід попеченої плоті та волосся?»

Нездатна більше це винести, Мора закрила теку. Перевела погляд на два великих конверти з рентгенівськими знімками, які так само лежали на столі. Віднесла їх до негатоскопа, уставила в затискачі знімки голови й шиї Терези Веллс. Замигтіла лампа, освітлюючи примарні тіні кісток. Дивитися на рентгени було значно легше, ніж на фотографії. Тіла, позбавлені впізнаваної плоті, утрачають свою здатність лякати. Будь-який скелет подібний на всіх решту. Череп, який вона зараз бачила, міг належати будь-якій жінці, близькій чи зовсім не знайомій. Мора дивилася на тріснуте склепіння черепа, на трикутне провалля в кістці. То був не ковзний удар — тільки продуманий, жорстокий замах міг загнати уламок так глибоко в тім’яну частку.