Тесс Герритсен - Двійник

— І він послухався?

— Саме так.

Мора так сильно притиснула слухавку до вуха, що чула, як у ній гупає її ж власний пульс. М’яко сказала:

— То ви знаєте, хто моя мати.

— Так. Але є ще дещо…

— Скажіть мені її ім’я, Джейн.

Пауза.

— Ленк. Її звати Амальтея Ленк.

«Амальтея. Мою матір звати Амальтея».

Мора видихнула, переповнена вдячністю.

— Дякую! Господи, не віриться, що я нарешті знаю…

— Чекайте. Я не закінчила.

Голос Ріццолі звучав застережливо. Наближалося щось погане. Щось таке, що не сподобається Морі.

— Що таке?

— Друг Анни, який говорив з Ван Ґейтсом.

— Так?

— То був Рік Баллард.

Мора заклякла. З кухні було чути дзенькіт посуду, сичання води в крані. «Я провела з ним увесь день і раптом довідуюся, що не знаю, яка він насправді людина».

— Док?

— То чому він мені не сказав?

— Я знаю чому.

— І чому ж?

— Краще його запитайте. Нехай розповість вам усе решту.

Повернувшись на кухню, Мора побачила, що Баллард прибрав зі столу й викинув у сміття панцирі лобстерів. Він стояв біля раковини, мив руки й не знав, що вона спостерігає за ним від дверей.

— Що ви знаєте про Амальтею Ленк? — спитала вона.

Він завмер, не розвертаючись. Минула довга мить мовчання. Тоді Рік простягнув руку до рушника й не поспішаючи витер руки. «Відтягує відповідь», — подумала Мора. Але вона не прийняла б жодного вибачення, ніякі його слова не змінили б ту недовіру, яку вона зараз відчувала.

Нарешті він повернувся обличчям до неї.

— Я сподівався, що ви не дізнаєтеся. Амальтея Ленк — не та жінка, яку вам хотілося б знати, Моро.

— Вона моя мати? Чорт забирай, хоч це мені скажіть.

Несміливий кивок.

— Так.

Ось, він сказав, він підтвердив. Минула ще мить, поки вона перетравлювала те, що він приховав від неї таку важливу інформацію. Увесь цей час Баллард спостерігав за нею з тривогою в очах.

— Чому ви мені не сказали? — запитала вона.

— Я тільки про вас думав, Моро. Про ваші інтереси…

— Хіба правда не в моїх інтересах?

— Не в цій справі.

— І що це, в біса, має означати?

— Я зробив помилку з вашою сестрою, серйозну помилку. Вона так сильно хотіла знайти матір, і я подумав, що можу в цьому їй допомогти. Я й гадки не мав, що все так обернеться. — Він зробив крок до неї. — Я намагався захистити вас, Моро, бо бачив, як це вплинуло на Анну. Не хотів, щоб і з вами так вийшло.

— Я не Анна.

— Але ви такі схожі. Ви така схожа на неї, що це мене лякає. Ідеться не лише про зовнішність, але й про те, як ви мислите.

Мора саркастично всміхнулася.

— То ви тепер читаєте мої думки ?

— Не думки. Вашу особистість. Анна була завзята, коли хотіла щось дізнатися, міцно трималася за це. І ви все копаєте й копаєте, аж поки не знайдете відповіді. Як от сьогодні копали в лісі. Це не ваша робота, не ваша юрисдикція. Ви не мали причин там бути — окрім щирої цікавості. І впертості. Ви хотіли знайти ті кістки, і — знайшли. Анна теж такою була. — Баллард зітхнув. — Мені просто прикро, що вона знайшла те, що розкопувала.

— Ким була моя мати, Ріку?

— Вона жінка, з якою не варто зустрічатися.

Мора не одразу повністю зрозуміла значення цієї відповіді. Теперішній час .

— Моя мати жива.

Він кивнув вагаючись.

— І ви знаєте, де її знайти.

Відповіді не було.

— Чорт забирай, Ріку! — вибухнула вона. — Чому ви просто не скажете мені?

Баллард пішов до столу, сів, наче занадто втомився, щоб продовжувати цей бій.

— Бо я знаю, що вам буде боляче чути факти. Особливо через те, ким ви є, чим заробляєте на життя.

— До чого тут моя робота?

— Ви працюєте з правоохоронцями. Допомагаєте притягнути вбивць до відповідальності.

— Я нікого не притягую, просто надаю факти. Іноді факти — це не те, чого вам, копам, хочеться.

— Але ви працюєте на нашому боці.

— Ні. На боці жертв .

— Гаразд, на боці жертв. Саме тому вам і не сподобається те, що я про неї розповім.

— Поки ви нічого не сказали.

Він зітхнув.

— Добре. Певно, варто почати з того, де вона зараз живе.

— Уперед.

— Амальтея Ленк, жінка, котра віддала вас на всиновлення, ув’язнена в закладі Массачусетського управління виправних установ у Фремінґемі.

У Мори раптом підкосилися коліна, вона опустилася на стілець навпроти Балларда. Відчула, як ковзнула рукою по пролитому маслу, що затверділо на столі. Свідчення радісної вечері, яку вони ділили менш ніж годину тому, до того, як її всесвіт перевернувся.