Джо Хилл - Пожежник

— Якщо візьмемо темп у двадцять миль на день, — сказала вона, — то дістанемося туди трохи більш ніж за тиждень.

Гарпер чекала, поки хтось перепитає, чи вона, бува, не сказилася.

Натомість Еллі присіла, взяла саморобний полоз за край і підвелася. Голова Джона здійнялася у повітря, а тоді застигла на рівні спини дівчини. Обличчя Еллі перетворилося на похмуру, стоїчну маску.

— Тоді краще нам вирушати, — промовила Еллі. — Якщо підемо вже, то встигнемо пройти миль десять, поки не стемніє. Не бачу вагомих причин марнувати день. А ви?

Вона обвела їх поглядом, немов чекала від когось виклику. Однак не судилося.

— Десять днів на ногах, — міркувала вголос Рене. Тоді глянула на роздутий живіт Гарпер. — Коли закінчується термін?

У відповідь Гарпер вимучено всміхнулася.

— Часу ще повно.

Вона давно збилася з ліку, та була майже певна, що лишалося менш ніж два тижні.

Рене дістала з потрощеної вантажівки продукти, а Гарпер забрала з дороги «Портативну маму». Доклавши зусиль, вони вибралися насипом назад на шосе I-95. Тільки там Гарпер помітила, що Нік несе пожежну сокиру. Хазяйська дитина.

Там, де дорога не була розбитою, її вкривав попіл. Аж до самого обрію очам відкривалися лише засипані золою пагорби й обвуглені соснові палі.

За кілька годин до присмерку вони дісталися місця, де шосе обвалилося у струмок, який тепер було годі впізнати. Вода була захаращена попелом, перетворившись на сіро-буру багнюку. У ній плавав «мерк’юрі» 79-го року випуску, фарами догори, наче велетенський робот-крокодил, що патрулює токсичну канаву.

Еллі опустила полоз край дороги.

— Я піднімуся за течією, гляну, чи є шлях в обхід.

— Мені не хочеться відпускати тебе саму, — промовила Гарпер. — Ми гадки не маємо, хто там може бути. Еллі, я не можу втратити ще одну людину, яку люблю.

Освідчення Гарпер у любові застало дівчину зненацька. Вона озирнулася до жінки з виразом здивування і втіхи, а ще — збентеження. І через це наче ще більше помолодшала: на вигляд їй стало не сімнадцять, а дванадцять років.

— Я повернуся, — відповіла дівчина. — Обіцяю. Та й до того ж, — вона потягнула пожежну сокиру в Ніка з рук, — моя мама не єдина, хто вміє розмахувати цією штуковиною.

Вона збігла крутим схилом з узбіччя дороги, змахуючи лезом сокири та розчищаючи собі дорогу в заростях трави, що сягала їй аж до плечей.

Еллі повернулася, щойно набігли сутінки, а небеса загусли у млосному жовтуватому відтінку. Коли Гарпер перепитала, чи вдалося їй щось знайти, дівчина лише втомлено похитала головою, не зронивши ні слова.

Вони стали табором на березі річки попід випнутими рештками заваленого мосту. Серед ночі Пожежник почав марити.

— Чим-чиміні, чим-чиміні, чим-чим чиру, водички знади мені, бо геть весь згорю! Чим-чиміні, чим-чиміні, чим-чим чабай! Якщо я палатиму, на лоба насцяй!

— Шшш , — прошипіла до нього Гарпер, тримаючи однією рукою за талію, усім тілом притискаючись, щоб зігріти. День був похмурим і спекотним, та по тому, коли впала темрява, повітря стало таким холодним, що, здавалося, вони ночують на гірському схилі. Обличчя Джона вкривали замерзлі цівки поту, але він усе одно хворобливо хапався за комір, відтягуючи його, неначе смажився під сонцем. — Шшш , спробуй поспати.

Його повіки затремтіли, він спрямував на неї шалений, знавіснілий погляд.

— Джейкоб і досі женеться за нами?

— Ні. З ним покінчено.

— Мені здалося, що я чув його вантажівку. Чув, як він наближається.

— Ні, любий.

Він погладив її руку й полегшено закивав, на якийсь час поринаючи назад у сон.

Значну частину наступного ранку вони провели, повертаючись назад, повторюючи пройдений шлях у зворотньому напрямку, аж до путівця, який провів їх повз спустошений вогнем «Піца-Хат». Майже всю дорогу Пожежник спав, а коли все ж таки прокинувся, вигляд мав спантеличений і безтямний.

Спершу Джон був не надто говіркий, і кілька разів навіть доводилося повторювати запитання, щоб він його розчув. Втім, відповіді були щораз чіткішими та яснішими. Так, він не відмовиться від води. Так, нога болить, але все гаразд, він стерпить. У грудях не дуже болить, але відчуття якесь важке , дуже тисне . Кілька разів він просив Еллі послабити ремінь на грудях. Попервах вона відповідала, що жодного ременя на грудях нема, та коли він попросив про це втретє, дівчина відповіла: «Звісно, без проблем». Тоді він подякував їй і змінив платівку.