Даніель Коул: Лялька

— Навколішки, Летаніелю, — сказав Вульф із глузливою посмішкою, знову підвівшись на ноги. — Обіцяю, я зроблю все чисто.

Вульф бачив, як обличчя Массе сіпнулося від образи. Він потайки глянув на Бакстер, так само як і Массе.

— Мені от цікаво, чи боровся б ти так сильно, щоб урятувати її, якби знав?..

Вульф проігнорував приманку й підійшов ближче до неї, аж доки Массе знову не перекрив йому дорогу.

— … Якби знав, що її ім’я заслуговує бути в списку найбільше, — продовжив Массе.

Вульф був спантеличений.

— Детектив Чемберс не був хоробрим. Він благав. Скиглив. Просив, стверджуючи про свою непричетність.

Коли Массе глузливо всміхнувся Бакстер, Вульф скористався слушною нагодою і налетів на нього. Массе заблокував напад, але впав на одну з лав.

Бакстер бачила, як із лавки сповзло довге пальто Массе, розсипаючи по підлозі вміст її сумочки. Її очі вихопили закривавлені манікюрні ножиці, якими Массе й поранив її, свій мобільник, а ще маленький набір ключів біля ніжки столу.

— Він підставився задля Емілі, — продовжив Массе, — Щоб захистити вашу дружбу, він дозволив тобі думати, що це він надіслав листа до професійного відділу…

Вульфу стало не по собі.

— … листа, який розвалив усю справу Халіда, — із щирим захватом на обличчі Массе спостерігав, як Вульф недовірливо дивився на Бакстер. — Боюся, що ми вбили не того.

Бакстер не могла дивитися йому у вічі. Але раптом вона підняла погляд і приглушено скрикнула. Він надто пізно побачив, як до нього наближається Массе. Не маючи іншого вибору, Вульф кинувся до нього, перехоплюючи його ривок, і вони обоє важко впали на жорстку підлогу. Меч сковзнув під одну з лавок. Вульф безжально вдаряв Массе знову і знову, а завдані ним пошкодження приховували вже й без того великі шрами.

Коли Массе у відчаї потягнувся і схопив його за поранене плече, відчуваючи зламану кістку під шкірою, Вульфа це ще дужче роздратувало, спонукаючи напасти знову. Вульф кричав від ненависті і гніву, і від цього реву в його ворога, що борсався під ним, мало не лускали барабанні перетинки. З шаленою силою він бив понівечене обличчя Массе, розтрощив йому носа, позбавив залишків вуст.

Не здатний пручатися такому натиску, Массе лише безпорадно дивився на нього. Його широко розплющені очі наповнював… страх.

Залишаючи за собою криваві сліди, Бакстер проповзла дерев’яною підлогою і, дотягнувшись до ножиць, перерізала тугий кляп. Ослабнувши на якусь мить, вона потягнулася до ключів.

Вульф потягнувся до кишені й витягнув шнурки. Він склав їх удвічі для міцності, смикнув переможеного супротивника за голову й міцно намотав їх йому на горло. На останньому викиді адреналіну Массе несамовито смикнувся й потягнув голову вбік.

— Ти лише ускладнив усе для себе, — сказав Вульф до чоловіка, який корчився від болю.

Під столом він помітив чорнильну ручку й підвівся, щоб підняти її.

— То скажи мені , — промовив Вульф, спльовуючи на підлогу кров Массе, коли спокійно повертався із закривавленою зброєю в руках, — якщо ти Диявол, тоді хто я ?

Массе марно намагався відповзти, коли Вульф схилився над ним і без вагань встромив ручку в його праву ногу, відтворюючи рану, яку він наніс Бакстер. Массе застогнав від болю, і Вульф заглушив його стогін, потягнувши шнурки навколо його шиї назад і затягнувши так міцно, як тільки дозволяло його пошкоджене плече.

Насолоджуючись звуками відчайдушного лепету, він відчував марні спроби боротися з наростаючою слабкістю. Він бачив, як в очах Массе лускають кровоносні судини, і потягнув ще сильніше, аж доки від зусиль у нього не почали тремтіти руки.

— Вульфе! — закричала Бакстер, яка надто мляво вовтузилася з ключами, оскільки її пальці були вже не такими рухливими. Кімната кружляла.

— Вульфе! Зупинись!

Засліплений гнівом, він її навіть не почув. Вульф дивився на Массе, в очах якого повільно згасало життя. Це вже був не самозахист, а страта.

— Досить!

Почулося різке клацання, і Бакстер підняла пістолет, прицілюючись йому у груди. Вульф недовірливо витріщився на неї, а потім глянув на закривавлене тіло попереду себе так, неначе бачив її вперше.

— Я сказала — досить.

Бакстер знала, що була на межі життя і смерті. Її шкіра на дотик була холодною та липкою, а з кожною хвилиною її починало нудити дедалі більше. Їй вдалося схилитися на трибуну для свідків і тримати Вульфа на прицілі. Бакстер була не впевнена, що може вірити хоч у щось із того, що знала раніше. Коли Вульф відійшов від Массе, то витріщився на скаліченого чоловіка біля своїх ніг, так був вражений своєю жорстокістю.