Стівен Кінг - Кінець зміни

— Він на вас реагує! — сказала нова старша медсестра Скапеллі після одного з візитів Фредді. — Це дуже незвичайно.

На той час, коли Скапеллі посіла місце Беккі Хелмінгтон, Фредді знала, що таємничий Доктор Z, який почав забезпечувати її живими грошима, — це насправді доктор Фелікс Бабіно. Вона над цим також не замислювалася. І про коробки, які врешті почали прибувати з Терра-Хота через Єдину службу доставки. Чи про хакерські справи, які робила. Вона стала професіоналом з незамислювання, бо коли вже почати думати, то всі зв’язки виявляться очевидними. І все через ту трекляту фотографію. Фредді тепер шкодує, що піддалася тому імпульсу, але її мати мала приповідку: «Занадто пізно настає занадто швидко».

Вона чує кроки в коридорі. Відмикає двері ще до того, як у них дзвонять, і запитання злітає з її вуст іще раніше, ніж вона його усвідомлює:

— Скажіть мені правду, Докторе Z: ви — Брейді?

Не встигає Ходжес увійти й скинути пальто, як дзвонить мобільний.

— Алло, Холлі?

— У тебе все гаразд?

Чимало її дзвінків, як бачить Ходжес, починаються з того самого привітання. Ну але ж це краще, ніж «Щоб ти здох, падлюко!».

— Так, у мене порядок.

— Іще день — і починай лікуватися. А почавши, не зупиняйся. Що лікарі казатимуть — усе роби!

— Годі хвилюватися. Ми ж домовилися.

— Я припиню хвилюватися, коли в тебе не буде раку.

Не треба, Холлі, думає він і заплющує очі, стримуючи непрошені сльози. Не треба, не треба, не треба.

— Увечері прилетить Джером. Він з літака телефонував, питав про Барбару, і я розповіла йому все те, що вона — мені. Він буде об одинадцятій. Добре, що він саме тоді вирушив, бо насувається буря. Очікується, що вона буде сильна. Я запропонувала йому винайняти машину, як я роблю для тебе, коли ти виїжджаєш з міста, зараз це легко, коли в нас корпоративний рахунок…

— Який ти лобіювала, доки я здався. Повір мені, я розумію.

— Але йому машина не потрібна. Його батько машиною зустріне. Барбару вони побачать завтра о восьмій і привезуть додому, якщо лікарі її відпустять. Джером сказав, що може прибути в наш офіс о десятій, якщо зручно.

— Звучить непогано, — каже Ходжес, витираючи очі. Він не знає, наскільки Джером може їм допомогти, але побачити його буде дуже гарно. — Може, він іще щось у сестри дізнається про ту чортову штуку…

— Я його попросила. А в Діни ти взяв?

— Так. І випробував. Справді, з демо-екраном «Риболовлі» щось таки є. Якщо довго дивитися, куняти починаєш. Мабуть, це суто випадково, і не дуже уявляю, як це може серйозно впливати на більшість дітей, бо вони ж хочуть одразу перейти до гри.

Він розповідає їй решту того, що почув від Діни.

Холлі каже:

— То Діна дістала свій «заппіт» не так, як Барбара й Еллертон.

— Ні.

— І не забуваймо про Гільду Карвер. Їй же теж дав таку річ той, хто назвався Майроном Закімом. Тільки в неї пристрій не працював. Барб каже, що він тільки блимнув синім і здох. А ти сині спалахи які-небудь бачив?

— Ні. — Ходжес придивляється до скромного вмісту холодильника, шукаючи, що може прийняти його шлунок, і спиняється на коробочці йогурту з бананом. — А ще були рожеві рибки, але коли я по парочці з них пальцем влучив — а це не хухри-мухри! — цифри не з’являлися.

— А в місіс Еллертон, готова закластися, так було!

Ходжес теж так думає. Узагальнювати ще зарано, але він починає думати про те, що рибки з цифрами з’являються лише на тих «заппітах», які роздавав чоловік із валізою — Майрон Закім. Також Ходжес гадає, що хтось веде оці ігри з літерою Z, а ігри разом із хворобливим інтересом до самогубств були частиною modus operandi Брейді. Тільки ж Брейді, хай йому грець, міцно застряг у своїй палаті в Кайнера. Ходжес і далі бунтує проти цього беззаперечного факту. Якщо Брейді Хартсфілд має для своїх брудних справ підставних осіб, а як видається, має — то як же він ними керує? І чому вони взагалі щось для нього роблять?

— Холлі, мені дуже треба, щоб ти розкочегарила свій комп’ютер і дещо перевірила. Не дуже велике, так — «і», над яким крапочку поставити.

— Кажи!

— Я хочу знати, чи «Sunrise Solutions» виступали спонсором турне «Довколишніх» у 2010 році, коли Хартсфілд намагався підірвати глядацьку залу «Мінго». Чи хоч якого-небудь їхнього турне.

— Можу. А ти вечеряв?

— От зараз саме лаштуюся.

— Добре. А що ти їстимеш?

— Стейк, картоха фрі і салат, — каже Ходжес, гидливо й смиренно дивлячись на коробочку з йогуртом. — І трохи яблучного пирога лишилося на десерт.