Він сумнівався, що хоча б колись зможе це зробити, оскільки перед ним стояли дві на перший погляд нездоланні перешкоди. Перша: як зробити так, щоб люди дивилися те відео достатньо довго, щоб гіпноз спрацював? Друга була ще більш суттєва: як же він, на Бога, зможе модифікувати взагалі хоча б щось ? Він не має доступу до комп’ютера, а коли б і мав, то що б це дало? Він подумав використати Z-Боя, але відкинув цю ідею практично відразу. Ел Брукс живе з братом, у сім’ї брата, і якщо Ел ні з того ні з сього почне виявляти глибоку комп’ютерну обізнаність, то виникатимуть питання. Особливо при тому, що в них і так щодо Ела вже є певні питання: він став більш роззосередженим і доволі специфічним. Брейді гадав, що родина пов’язує ті зміни зі старістю, і це було вже не так далеко від істини.
Складалося враження, що в Z-Боя поступово закінчувалися запасні нервові клітини.
Брейді занепадав духом. Він досяг до болю знайомої точки, в якій його яскраві ідеї стикалися з сірою реальністю. Таке було з пилососом «Ролла», з його комп’ютерним пристроєм для автоматизації заднього ходу, із моторизованим програмованим телемонітором, який мав би спричинити революцію в домашній безпеці. Його чудові осяяння завжди закінчувалися нічим.
Однак у його розпорядженні є одна людина-дрон, і після одного особливо обурливого візиту Ходжеса Брейді вирішив, що коли він задасть своєму дронові роботу, то почуватиметься краще. Тож Z-Бой навідався до інтернет-кафе в одному-двох кварталах від лікарні й після п’ятьох хвилин за комп’ютером (Брейді був неймовірно радий знову сидіти перед монітором) виявив, де мешкає Антоніо Моретті — він же жирний мудак, який вдарив його по яйцях. Вийшовши з інтернет-кафе, Брейді повів Z-Боя до армійської крамниці і купив мисливський ніж.
Наступного дня, вийшовши з дому, Моретті виявив мертвого собаку, який лежав під дверима на килимку з написом «Ласкаво просимо». У пса було перерізано горло. На лобовому склі машини виявився напис собачою кров’ю: «ТВОЯ ЖІНКА Й ДІТИ БУДУТЬ НАСТУПНИМИ».
Зробивши це — зумівши зробити це, — Брейді підбадьорився. Розплата — сука, подумав він, і ця сука — це я!
Іноді в нього бували фантазії про те, щоб послати Z-Боя до Ходжеса, щоб той пристрелив старого в живіт. Ох і приємно ж було б стояти над тим копом-пенсіонером і дивитися, як він корчиться й стогне, а життя витікає з нього крізь пальці!
Це було б чудово, але тоді Брейді втратить свого дрона, а, перебуваючи під вартою, Ел може навести поліцію на нього . А також була інша, ще суттєвіша причина: цього було б замало . Він заборгував Ходжесові більше, ніж просту кулю в живіт і десять-п’ятнадцять хвилин страждання опісля. Значно більше. Треба, щоб Ходжес лишався живий, і дихав отруйним повітрям у пакеті вини, і щоб від того не було куди втекти. Доки він не зірветься й не покінчить із собою сам.
Що й було заплановано від самого початку, в добрі старі часи.
Але нема як, думав Брейді. Нема на це ради. Є в мене Z-Бой — який скоро потрапить до будинку престарілих, судячи з того, що я бачу, — і ще я можу жалюзі смикати фантомною рукою. Ото і все. І край.
Але потім, улітку 2013 року, пітьму, в якій він перебував, прорізав промінь світла. До нього прийшов відвідувач. Справжній — не Ходжес, не юрист із прокуратури перевірити, чи він, часом, не поправився чарівним чином настільки, щоб постати перед судом за десяток різноманітних злочинів, здебільшого шахрайств, а на чільному місці списку — вісім жертв убивства в центрі.
Почувся недбалий стукіт у двері, і до палати зазирнула Беккі Хелмінгтон.
— Брейді? Тут до вас молода жінка. Каже, що раніше працювала з вами і дещо вам принесла. Чи бажаєте її бачити?
Брейді спала на думку лише одна жінка, про яку могло б ітися. Він замислився, чи не відмовитися, але до нього повернулася допитливість разом зі злим наміром (може, у нього це було те саме). Він незграбно кивнув і спробував відкинути волосся з очей.
Відвідувачка зайшла лякливо, обережно — немовби боялася, що під підлогою закладені міни. На ній була сукня. Брейді ніколи не бачив її в сукні, навіть гадав, що в неї її немає. Але її волосся, як і раніше, було пострижене галіменьким їжачком — так само як тоді, коли вони разом працювали в «Кіберпатрулі» «Discount Electronix», і вона, як і раніше, лишалася пласкою, як дошка. Йому згадався жарт якогось коміка: «Якщо відсутність цицьок щось означає, то в Кемерон Діаз велике майбутнє!» Але вона примудрилася запудрити сліди прищів на обличчі (чудасія!) і навіть трохи нафарбувати губи (ще більша дивина!) У руці в неї був якийсь пакунок.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу