Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

«Церква? Якийсь штаб Пріорату?»

У її пам’яті знову спливли сцени таємного ритуалу, свідком якого вона стала десять років тому, і вона тяжко зітхнула.

— Роберте, я вам маю багато чого розповісти, — вона зробила паузу, і вони обмінялися поглядами, коли таксі погнало на захід, — але спочатку я б хотіла, щоб ви розповіли мені все, що знаєте про Пріорат Сіону.

Поки Ленґдон зібрався з думками, таксі, яке везло їх, в’їхало в густий лісопарк — Булонський Ліс — і рушило бруківкою на захід. Ленґдон думав, з чого йому почати. Історія братства нараховувала більше тисячоліття, і то була дивовижна хроніка таємниць, шантажу, зрад і навіть брутальних тортур з наказу одного папи.

— Пріорат Сіону, — почав він, — було засновано в Єрусалимі в 1099 році французьким королем на ім’я Годфруа де Буйон відразу по тому, як він зайняв місто.

Софі кивала, не відводячи від нього очей.

— Король Годфруа нібито володів могутньою таємницею, яку зберігала його родина ще від часів Христа. Боячись, що ця таємниця може бути втрачена з його смертю, він заснував таємне братство, Пріорат Сіону, і доручив йому оберігати таємницю, поступово передаючи її від покоління до покоління. Пріорат довідався про документи, поховані під руїнами Іродового храму в Єрусалимі, побудованого на руїнах Храму Соломона. Ці поховані документи, як вони вірили, доводили істинність таємниці, яку вони поклялися берегти, і були такими вибуховими, що церква не зупиниться ні перед чим, аби заволодіти ними.

Софі здавалася збентеженою.

— Члени Пріорату поклялися, що ці документи треба видобути з-під руїн храму й зберігати вічно, щоб таємниця ніколи не зникла. Для цього вони створили військове правління — групу з дев’яти лицарів, яку назвали орден Бідних лицарів Христа і Соломонового Храму, — Ленґдон зробив паузу, — вони більше відомі як тамплієри.

Софі спантеличено глянула на нього:

— А я думала, що тамплієри з’явилися, щоб захищати Святу землю.

— Поширена помилка. Захист прочан був лише прикриттям, під яким тамплієри виконували свою справжню місію, мета якої полягала в тому, щоб видобути документи з-під руїн храму.

— І вони їх знайшли?

Ленґдон усміхнувся.

— Ніхто не знає напевне, але єдине, на чому сходяться всі вчені, — це те, що лицарі таки щось знайшли під руїнами… і це зробило їх могутніми і заможними настільки, що не могла б змалювати найбагатша уява.

Він зробив для Софі короткий огляд загальновідомої історії про лицарів Храму, пояснивши, що саме робили ті лицарі на Святій землі під час Другого хрестового походу в середині дванадцятого століття. Вони сказали королю Єрусалима Болдуїну ІІ, який очолював армію хрестоносців, що вони тут для захисту пілігримів-християн і що їм потрібне пристановище. Він дав їм дозвіл розташувати свій табір на руїнах храму — дивне місце для такої місії, але, як виявилося, це було зовсім не випадково. Лицарі були певні, що документи Пріорату поховані глибоко під уламками ковчегу, під Святая Святих, священними палатами, де, як вважали, жив Сам Господь. Прямо в серці юдейської віри. Протягом дев’яти років дев’ять лицарів жили на руїнах, у повній таємниці розкопуючи твердий ґрунт.

Софі перебила його.

— Але ви сказали, вони там щось відкопали?

— Звичайно, — відповів Ленґдон, повторивши, що це забрало в них дев’ять років, але лицарі врешті-решт знайшли те, що шукали. Вони забрали скарб храму й повернулися до Європи, де папа, а тоді ним був Інокентій ІІ, вмить видав безпрецендентну папську буллу, яка надавала тамплієрам необмежену владу і дозволяла їм «жити за їхніми власними законами». Отримавши таку свободу, орден тамплієрів почав з шаленою швидкістю зростати кількісно і значно посилив свій політичний вплив, до того ж тамплієри володіли маєтками в десятках країнах, і от вони вже мали змогу позичати гроші збанкрутілим королям під відсотки, ставши засновниками сучасної банківської системи.

На початку чотирнадцятого століття тамплієри мали таку величезну владу, що тогочасний папа Клемент V вирішив, що треба щось робити. У змові з французьким королем папа розробив план придушення тамплієрів і захоплення їхніх скарбів. Він розіслав по всій Європі таємні накази, які мали бути оприлюднені у п’ятницю, 13 жовтня 1307 року.

На світанку того дня ці його накази було розпечатано і відкрився їхній жахливий зміст. У посланні Клемента говорилося, що Господь являвся йому і попередив, що лицарі Храму — єретики, які практикують поклоніння дияволу, гомосексуалізм, оскверняють хрест, чинять інші види святотатства. Він стверджував, що Господь доручив йому очистити землю, а саме зігнати разом усіх тамплієрів і катувати їх, поки вони не зізнаються у своїх злочинах проти Господа.