Дэн Браун: Код да Вінчі [підліткова версія]

Папірус Соньєра. Він знову вийняв його з криптекса, сподіваючись знайти там щось таке, чого недобачив раніше.

— Дозвольте, — сказала Марі, торкнувшись руки Ленґдона.

Марі здивовано дивилась на вірш.

— Я знаю одного чоловіка з банку в Парижі, який дуже хотів би повернути назад цю палісандрову скриньку. Андре Верне був близьким другом Жака, і Жак повністю довіряв йому. Андре все зробив би, щоб виконати прохання Жака зберегти цю скриньку.

«Навіть підстрелив би мене», — подумав Ленґдон, але вирішив промовчати, що він, напевне, зламав носа нещасному чоловікові. Думаючи про Париж, він згадав трьох сенешалів, яких також було вбито минулої ночі.

— А Пріорат? Що буде з ним?

— Коліщатка вже приведено в рух, містере Ленґдон. Братство багато чого витерпіло протягом століть, витерпить і це. Завжди є ті, хто готовий заступити загиблих.

Цього вечора Ленґдон цілком припустив, що бабуся Софі була тісно пов’язана з діяльністю Пріорату. Зрештою, серед членів Пріорату завжди були жінки. Четверо з них були навіть Великими магістрами, хоча сенешалями завжди були чоловіки-охоронці.

Ленґдон згадав про Лью Тібінґа і його слова у Вестмінстерському абатстві. Здавалося, це було цілу вічність тому.

— А чи тиснула церква на вашого чоловіка, щоб він не публікував документи Сангрил у Кінці епохи? — спитав він.

— Звичайно ж ні. Кінець днів, Кінець епох — це просто легенда, у доктрині Пріорату нема ніякої дати, коли Грааль має бути розкритим. Насправді Пріорат завжди вважав, що Грааль не буде розкрито ніколи .

— Ніколи? — спитав приголомшений Ленґдон.

— Це таємниця й очікування дива, що живить наші душі, а не сам Грааль. Краса Грааля полягає в його неземній природі, — Марі Шовель глянула на Рослін. — Для когось Грааль — це чаша, яка принесе вічне життя. Для інших це пошук документів і таємних історій. А для більшості, я підозрюю, Святий Грааль — це недосяжний скарб, який надихає, навіть у сучасному безладному світі.

— Але ж документи Сангрил лишаються захованими й історія Марії Магдалини може лишитися загубленою навіки, — сказав Ленґдон.

— Чи це насправді так? Подивіться навколо себе. Її історію розказано в мистецтві, музиці, книжках. З кожним днем усе більше. Маятник гойдається. Ми починаємо розуміти небезпеку минулого… починаємо повертати священне жіноче начало, — Марі замовкла. — Ви говорили, що пишете книгу про символи священного жіночого начала, правда?

— Так, правда.

Вона усміхнулась:

— То дописуйте її, містере Ленґдон. Проспівайте свою пісню. Світ потребує нових трубадурів.

Ленґдон замовк. «Не питай, — сказав він сам собі. — Зараз не час». Він глянув на папірус у руках Марі і знов на Рослін.

— Питайте про все, що вас цікавить, містере Ленґдон, — сказала Марі усміхаючись, — ви заслужили це право.

Ленґдон відчув збудження.

— Ви хочете знати, чи є Грааль у каплиці Рослін?

— А ви можете мені сказати про це?

Марі зітхнула з удаваним обуренням.

— І чому це чоловіки не можуть дати спокій Граалю? — Вона лукаво всміхнулась. — А чому ви думаєте, що він тут?

Ленґдон вказав на папірус у її ж руці.

— Вірш вашого чоловіка згадує саме Рослін, щоправда, ще й меч і чашу, які мають вказати на Грааль. Я не бачив там символів меча і чаші.

— Меч і чаша? — перепитала Марі. — А як саме вони виглядають?

Ленґдон відчув, що вона грається з ним, але він також включився в гру, пояснюючи символи.

Вона ніби щось пригадувала.

— Так, звичайно. Меч уособлює все чоловіче. Мені думається, його малюють десь так, правда? — Вона намалювала вказівним пальцем на своїй долоні знак:

— Так, — відповів Ленґдон.

А Марі намалювала не таке звичне, «закрите» символічне зображення меча, яке так само було відоме Ленґдону.

— А ось обернений знак, — сказала вона, малюючи знову на своїй долоні, — і це чаша, яка уособлює жіноче.

— Правильно, — сказав Ленґдон.

— А ви кажете, що з усіх багатьох сотень символів, які є в нас у каплиці Рослін, ці два ніде не з’являються?

— Я їх не бачив.

— А якщо я покажу вам їх, ви підете спати?

Ще до того, як Ленґдон щось відповів, Марі Шовель зійшла з ґанку і пішла до каплиці. Ленґдон поквапився за нею. Увійшовши в прадавню будівлю, Марі ввімкнула світло і вказала на середину підлоги святилища.