Ден Браун - Цифрова Фортеця

— Він правильно міркує! — скрикнув Джабба, повертаючись до Соші. — У тій таблиці є які-небудь цифри? Кількість протонів, наприклад? Період напіврозпаду? Щоб ми могли здійснити віднімання.

— Три хвилини! — гукнув технар.

— А як щодо надкритичної маси? — припустила Соші. — Тут сказано, що надкритична маса складає для плутонію тридцять п’ять і дві десяті фунта.

— Так! — скрикнув Джабба. — Перевір уран! Яка надкритична маса урану?

Соші зазирнула в таблицю.

— Е-е-е... сто десять фунтів.

— Сто десять? — перепитав Джабба з надією в голосі. — Що матимемо, коли від 110 віднімемо 35,2?

— Сімдесят чотири і вісім десятих, — швидко відказала Сюзанна. — Але я не думаю, що...

— Геть із дороги, — скомандував Джабба, ідучи крізь натовп до клавіатури. — Оце й має бути код-убивця! Різниця між критичними масами цих двох елементів. Сімдесят чотири і вісім десятих!

— Стривайте, — кинула Сюзанна, заглядаючи Соші через плече. — Тут є багато іншого. Атомна вага, наприклад. Кількість нейтронів. Способи отримання. — Вона пробігла поглядом таблицю. — Уран розщепляється на барій та криптон, плутоній — на дещо інше. Уран має дев’яносто два протони та сто сорок шість нейтронів, тоді як...

— Нам потрібна найбільш очевидна розбіжність, — вклинилася Мідж. — Бо в підказці йдеться про головну різницю між цими елементами.

У розмову втрутився Девід.

— Узагалі-то, «prime» у даному випадку означає не «головний», а «простий». Бо маємо справу з числами.

Це слово влучило Сюзанні не в брову, а прямо в око.

— Не головний, а простий! — Вона крутнулася до Джабби. — Код-убивця — це просте число! Лишень подумайте! Таким чином усе стає на свої місця!

Джабба збагнув, що Сюзанна має рацію. Енсей Танкадо всю свою кар’єру збудував на простих числах. Прості числа були головними будівельними блоками всіх шифрувальних алгоритмів — унікальними величинами, що не мали інших дільників, окрім одиниці та самих себе. Прості числа добре годилися для написання кодів саме тому, що комп’ютери не могли їх вирахувати шляхом типового факторизування числового дерева.

Соші швидко втрутилася в розмову.

— Так! Чудова здогадка! Прості числа відіграють важливу роль у японській культурі! Наприклад, у поетичному жанрі хайку використовуються прості числа. Три рядки і складова структура «5-7-5». Прості числа — скрізь. Усі храми Кіото мають...

— Досить! — перервав її Джабба. — Навіть якщо код-убивця і просте число, то й що з того? Кількість варіантів — нескінченна!

Сюзанна зрозуміла, що Джабба має рацію. Бо числова лінія безконечна, і в ній завжди є просте число. Між нулем та мільйоном їх аж 7000. Усе залежить від того, наскільки великим кодом вирішив скористатися Танкадо. Чим більший цей код, тим важче його вгадати.

— Напевне, це буде щось гігантське, — простогнав Джабба. Яке б просте число не вибрав Танкадо, воно буде монструозним.

Ззаду кімнати почувся вигук.

— Двохвилинне попередження!

Джабба безпорадно поглянув на візуальну репрезентацію. Почала рушитися остання лінія оборони. Технарі заметушилися.

Внутрішній голос підказував Сюзанні, що вони близькі до знаходження потрібного числа.

— Ми це зробимо! — сказала вона, беручи ситуацію у свої руки. — Б’юся об заклад, що з усіх розбіжностей між ураном та плутонієм лише одну можна подати простим числом! Це наш остаточний ключ до розгадки. Число, яке ми шукаємо, — це просте число!

Джабба пробігся очима по таблиці «уран/плутоній», виведеній на екран, й у відчаї скинув угору руки.

— Та там сотні одиниць інформації! Ми ніяк не зможемо здійснити віднімання, а потім знайти серед здобутих чисел прості!

— Багато з цих одиниць — нечислові, — підбадьорила його Сюзанна. — І ми можемо ними знехтувати. Уран — природний елемент, плутоній — рукотворний. Для урану використовують артилерійські детонатори, а для плутонію — вибух, спрямований усередину. Ці дані — не цифрові, тому їх можна проігнорувати.

— Починайте, — наказав Фонтейн.

На ВР остання лінія оборони стала тонкою, як яєчна шкаралупа.

Джабба витер із лоба піт.

— Гаразд, хоча з цього навряд чи щось вийде. Починаємо віднімання. Сюзанно, беріть собі середину. Усі — поділіть між собою решту даних. Шукаємо різницю, подану простим числом.

Та за кілька секунд стало зрозуміло, що вони не встигнуть. Числа були велетенські, а в багатьох випадках одиниці виміру не збігалися.

— Це те саме, що віднімати яблука від апельсинів, чорт забирай, — резюмував Джабба. — Або гама-промені від електромагнітних імпульсів. Розщеплюваний матеріал проти нерозщеплюваного. То звичайне число, то процент — просто мішанина якась!