— Щось дуже знайоме, — мовила вона. — Блоки по чотири — точнісінько як в «Еніґмі».
Директор кивнув. «Еніґма» була найзнаменитішою шифрувальною машиною в історії — дванадцятитонне чудовисько, витвір нацистів. Вона шифрувала блоками по чотири.
— Чудово, — простогнав Фонтейн. — У вас часом не завалявся такий екземплярчик?
— Річ не в цім, — заперечила Сюзанна, раптом оживаючи. Це була її спеціальність. — Річ у тім, що це код. Танкадо залишив нам підказку! Він глузує з нас, кидає нам виклик — чи розгадаємо ми вчасно його пароль. І підкладає підказки за межами нашої досяжності.
— Це абсурд, — відрізав Джабба. — Танкадо дав нам лише один вихід — розповісти світу про «Транскод». Ось так. Ото був наш маршрут утечі. А ми його пересрали.
— Мушу з ним погодитися, — зауважив Фонтейн. — Гадаю, Танкадо аж ніяк не збирався спустити нас зі свого гачка натяками про існування створеного ним коду-убивці.
Сюзанна непевно кивнула, але відразу ж пригадала, як Танкадо підсунув їм NDAKOTA. Вона втупилася поглядом у літери, міркуючи — яку ж гру запропонував їм Танкадо?
— Тунельний блок наполовину знищено! — гукнув технар.
На ВР було видно, як ціла купа чорних ліній-хакерів вгризлася ще глибше в останні два щити.
Девід сидів тихо, спостерігаючи за драмою, що розгортала ся перед ним на моніторі.
— Сюзанно, — гукнув він. — Я маю ідею. Цей текст — із шістнадцяти груп по чотири?
— О Господи, — досадливо промимрив Джабба. — Тепер у цю гру забажає зіграти кожен, кому не ліньки.
Проігнорувавши шпичку Джабби, Сюзанна порахувала групи.
— Так, шістнадцять.
— Приберіть інтервали, — твердо мовив Бекер.
— Девіде, — трохи сконфужено відповіла Сюзанна. — Ти, мабуть, не розумієш. Ці групи по чотири...
— Приберіть інтервали, — повторив він.
Трохи повагавшись, Сюзанна кивнула Соші. І та швидко прибрала інтервали. Результат вийшов не більш оптимістичним, аніж попередній.
Джабба не витримав і вибухнув.
— ГОДІ! Гру закінчено! Цей хробак уже шкварить із подвійною швидкістю! Ми шукаємо число, а не купу якихось незрозумілих літер!
— Чотири на шістнадцять, — спокійно продовжив Девід. — Зроби обчислення, Сюзанно.
Сюзанна окинула поглядом зображення Девіда на екрані.
— Порахувати?! — «Та він же в математиці — нуль!» Вона знала, що Девід здатен запам’ятовувати форми дієслів та словникові статті як копіювальна машина «Ксерокс», але ж математика...
— Таблиця множення, — сказав Бекер.
«Таблиця множення? — подумала Сюзанна. — Про що це він?»
— Чотири на шістнадцять, — повторив професор. — Я ще в четвертому класі добре засвоїв таблицю множення.
Сюзанна уявила собі стандартну шкільну таблицю множення. «Чотири на шістнадцять».
— Шістдесят чотири, — відповіла вона. — Ну то й що?
Девід прихилився ближче до камери. Його обличчя заповнило увесь кадр.
— Шістдесят чотири літери...
Сюзанна кивнула.
— Так, але ж вони... — Сюзанна замовкла й завмерла, як укопана.
— Шістдесят чотири літери, — повторив Девід.
Сюзанна аж охнула від несподіваної здогадки.
— Боже ж мій, Девіде! Ти — просто геній!
«Сім хвилин!» — гукнув технар.
— Вісім рядків по вісім! — збуджено вигукнула Сюзанна.
Соші надрукувала. Фонтейн мовчазно спостерігав. Передостанній щит танув на очах.
— Шістдесят чотири літери! — вигукнула Сюзанна, беручи ситуацію у свої руки. — Це правильний квадрат!
— Правильний квадрат? — спитав Джабба. — Ну то й що?
За десять секунд Соші переставила на екрані начебто довільні літери. Тепер вони були у вісім рядів по вісім. Джабба проглянув ці рядки і скинув у відчаї руки. Нова конфігурація була не більш інформативною за оригінал.
— Так зрозуміло, що аж ні фіга не зрозуміло, — простогнав Джабба.
— Міс Флетчер, — вимогливо звернувся до неї Фонтейн. — Поясніть свою точку зору. — Усі їли очима Сюзанну.
А жінка прикипіла поглядом до текстового блоку. Нарешті вона стала потроху кивати головою, а потім широко всміхнулася.
— Девіде, провалитися мені на цьому ж місці!
Усі на подіумі отетеріло перезирнулися.
Девід підморгнув малесенькому зображенню Сюзанни, яке він бачив перед собою на екрані.
— Шістдесят чотири цифри. Юлій Цезар знову завдає удару.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу