Теодор Константін - Зірка впаде опівночі

— У мене є ще запитання, — промовив Смеу. — Капітан Георгіу розповідав, що Некулай останнім часом дуже цікавився радіотелеграфією. Навіщо вона була йому потрібна?

— Щоб у потрібний час передати певне повідомлення абверу. Ви мусите знати, що Доробец сподівався одержати в замку поповнення. Йому треба було якось сповістити абвер про успішне викрадення секрету шифрувальної машини. Раз ми розмістилися в замку, то агентам не залишалося нічого іншого, як скористатися дивізійною радіостанцією. Ця ідея належала Некулаю, який чудово зіграв роль затурканого селянина. Бувши впевненими в успішному завершенні своєї операції, шпигуни заздалегідь повідомили свого шефа про те, що «зірка впаде опівночі». Та вороги жорстко прорахувалися: ніякої зірки не впало опівночі, агенти лише викрили себе.

— А коли б їм вдалася операція, то яким чином вони передали б інформацію? — поцікавився капітан Смеу. — Знову за допомогою радіо?

— Ні! Абвер, одержавши повідомлення шпигунів, мусив був потурбуватися, щоб забрати у них фотоплівку. Хочете знати як? Цієї ночі на невеличкій галявині в лісі, недалеко від замка, мав приземлитися літак. На мотоциклі, захованому в соломі, у призначений час. туди мусив був поїхати управитель, щоб запалити вогні, а потім передати льотчику пакет. Ось такий їхній план. І його буде виконано, лише з деякою зміною. Вогні для льотчика запалимо ми. Літак таки приземлиться, але він уже не повернеться на свій аеродром. На цьому, панове, я й кінчаю.

Михай сховав блокнотик, в який ні разу не заглянув під час своєї розповіді.

— Є ще в когось питання? — звернувся до присутніх генерал. А побачивши, що всі мовчать, додав: — В такому разі, ви вільні, панове. Ти, пане Уля, зостанься на хвилинку.

Коли офіцери вийшли, Попинкаріу спитав у Улі:

— Коли ти думаєш від'їжджати?

— Завтра, пане генерал.

— Так скоро? А хіба допит уже закінчено?

— Майже! А втім, шпигунів буде відправлено до штабу армії для дальшого слідства. От ми й зустрінемося.

— Саме про твій від'їзд до штабу армії мені й хотілося поговорити. Можу повідомити радісну новину: я представив тебе до нагороди, і генерал Войнеску погодився. Він хоче особисто вручити тобі нагороду.

— Дуже приємна звістка, пане генерал. Щиро дякую. Я радий, що виконав свій обов'язок. Мене втішає те, що я помстився за смерть Томеску. Чи дозволите, пане генерал, зайти до вас завтра перед від'їздом? Щоб попрощатися…

— Ще й питаєш? Дуже буду радий. Отже, до завтра!

Михай потис його руку і вийшов.

Коли за ним зачинилися двері, генерал Попинкаріу, посміхаючись, прошепотів:

— Який молодець цей Уля!

Другий відділ — служба безпеки в румунській армії.

Робот — автомат, що виконує складні операції, які справляють враження осмислених людських дій.

Кондотьєр — ватажок найманих загонів 14–15 ст. ст. в Італії; людина, що була готова битися за будь-яку справу, якщо за це їй добре платили.

Ардял — Трансільванія.

Абвер — служба шпіонажу в гітлерівській армії.

Код — збірник умовних скорочених позначень і назв, що застосовуються для передачі по телеграфу чи радіо різних повідомлень дипломатичного, комерційного або військового характеру.

Тетеріст — доброволець. В буржуазній Румунії особи, що мали середню або вищу освіту, проходили скорочений строк військової служби, їх звали тетерістами.

Яломіца — ліва притока Дунаю.

Бучеджі — гори на заході Трансільванського плато.

Примар — сільський староста (рум.).

Прахова — нафтовий район у передгір'ях Карпат.

Даки — народ, що заселяв територію сучасної Румунії, предки румунів.

Буребіста (середина І ст. до н. е.) — вождь одного з дакійських племен, який об'єднав майже всю Дакію і воював з римлянами.

Клуж — обласний центр у Румунії.

Ендре Аді (1877–1919) — видатний революційно-демократичний поет Угорщини.

Цуйка — горілка із слив (рум.).

Фет-Фрумос — герой румунських народних казок.

Турну-Северин — порт на Дунаї.

Туртукая — місто в Болгарії, розташоване на правому березі Дунаю.

Фокшани — місто в області Галац.