Віктор Михайлов - Бумеранг не повертається

— Спочатку поїж.

Рішуче відсунувши їжу, Нікітін послідовно, крок за кроком, розповів полковникові події цього дня.

Те, що в Глуховському лісі було вбито інженера Ладигіна, вони зрозуміли кілька днів тому. Але якщо тоді ще були сумніви у причетності до цього злочину Роггльса, то сьогодні вони відпали. Тепер були всі підстави для арешту Роггльса по обвинуваченню у вбивстві радянського громадянина.

Але зараз інше займало увагу їх обох. Їх турбувала доля Тетяни Баскакової, яка неминуче повинна була зустрітися з удаваним Ладигіним.

Полковник, прочинивши двері, сказав черговому:

— Гаєва, терміново!

Капітан Гаєв увійшов і вичікувально зупинився перед полковником.

— З'ясуй, коли може вилетіти літак у Південноуральськ. Полетить майор Нікітін. Дорога кожна хвилина. Дій!

Гаєв швидко вийшов.

— Я пройду до генерала, а ти, Степане, попередь тим часом Ксеню, що виїжджаєш у термінове відрядження днів на три, на чотири. — Полковник вийшов із кабінету, потім повернувся і додав: — Поїж поки що.

Коли полковник пішов, Нікітін подзвонив додому. Ксені дома не було. Домашня робітниця, позіхаючи, мабуть спросоння, сказала, що Ксеня дзвонила з госпіталю, у неї невідкладна операція і вона затримається.

Поклавши з прикрістю трубку, Нікітін зняв салфетку, але апетит пропав. Темп, у якому проходила сьогодні оперативна робота, викликав у нього нервове збудження. Він пройшовся по кабінету, потім сів за стіл і написав дружині записку:

«Люба Ксеню!

Дзвонив, але не застав тебе дома. У мене теж невідкладна «операція», і, так само, як і ти, я хвилююсь за життя хворого. Дуже скучив за тобою, моя дорога, близька і — на жаль! — далека дружинонько. Думаю, що днів через три-чотири я повернуся.

Цілую, твій Степан.»

Коли він дописав листа, увійшов Гаєв.

— Погана справа, Степане Федоровичу, — сказав він. — Літак готовий, але погода нелітна, великий вітер, сніг. Диспетчер каже: ми літаємо в будь-яку погоду, але раджу утриматись.

— Ти що, Миколо Олексійовичу, очманів?! Мова йде про життя людини, а ти «утриматись»! — обурено сказав Нікітін і додав: — Ти Сергієві Васильовичу про погоду не дуже-то, сам розумієш. Прошу тебе, занеси сьогодні до мене на квартиру цю записку для Ксені.

Гаєв узяв лист і, обережно згорнувши його, поклав кишеню. Ввійшов полковник.

— Товаришу полковник, літак готовий до вильоту.

— Миколо!.. — тихо сказав Нікітін.

— Ну? В чому справа? — почувши, запитав полковник.

— Погода нелітна, товаришу полковник, — твердо закінчив Гаєв.

— Дурниці, товаришу полковник.

— Вас не питають, товаришу майор! — відрізав полковник і, повернувшись до капітана, наказав: — З'єднайте мене з диспетчером аеропорту.

Взявши у капітана Гаєва трубку, полковник вислухав метеозведення і попросив до телефону пілота. Мабуть, у диспетчерській льотчика не було. Полковник довго тримав трубку телефону, поки не почув:

— Льотчик, старший лейтенант Стеценко слухає!

— Як погода, товаришу старший лейтенант? Летіти не боїтесь? — запитав Каширін.

— Погода бадьора, товаришу полковник, техніка в порядку! Доводилось літати і в гіршу! — відповів пілот.

— Добре. Готуйтесь до вильоту, — закінчив Каширін і, поклавши трубку, спитав: — Ксеню попередив?

— Попередив. Дозвольте йти, товаришу полковник?

— Іди. З Південноуральського аеродрому подзвониш мені додому, — м'яко сказав полковник і провів Нікітіна до дверей.

Рівно о першій юдині ночі кілька чоловік під'їхало на машині до готелю. Піднявшись на третій поверх, вони разом з черговим по поверху підійшли до номера, де жив Роггльс. Відімкнувши двері ключем чергового адміністратора, вони ввійшли в кімнату. Роггльса не було. Безладдя свідчило про поспішну втечу.

В той же час з боку Першої просіки під'їхала машина і зупинилася за сотню метрів від дачі Роггльса. Відчинивши хвіртку, озброєні люди, обережно ступаючи, підійшли і оточили будинок. Ключ лежав на звичайному місці, за наличником дверей, але на дачі нікого не було.

Полковник Каширін не спав. У теплій домашній куртці він сидів у кріслі і, сьорбаючи чай, перегортав томик Лермонтова. За вікном розгулялася негода. Пориви сильного вітру хитали раму вікна. Зовні спокійний, але весь напружений, Каширін нетерпляче чекав телефонного дзвінка з Південноуральська — повідомлення про прибуття літака.

Було п'ять хвилин на четверту, коли пролунав різкий дзвінок. Полковник узяв трубку. Говорили з Управління.