Ю Несбьо - Нетопир

— Я думав, ми домовилися на третю годину. — Харрі прикинувся, що сердиться.

— Відвідувачі ніяк не хотіли розходитися, — звела вона ластовинчате обличчя.

— Я дико, безнадійно і безповоротно закохався в тебе, — прошепотів він, тримаючи її голову в руках.

— Знаю, — серйозно сказала вона. І оглянувши його з ніг до голови, запитала: — Це все мені?

Харрі стояв коло вікна, пив апельсиновий сік з міні-бару і дивився на небо. Знову наповзли хмари — здавалося, хтось штрикнув у них величезною виделкою і крізь утворені дірки лилося сліпуче сяйво.

— Що ти думаєш про трансвеститів? — запитала Бірґіта з ліжка.

— Тобто, про Отто?

— І про нього теж.

Харрі задумався. Потім розсміявся.

— Думаю, мені до душі його визивний стиль. Напівзаплющені повіки, невдоволені гримаси. Втома від життя. Як би це назвати? Меланхолійне кабаре, в якому він фліртує з усіма і всім. Такий поверховий флірт, пародія на самого себе.

— І тобі це подобається?

— Мені подобається його екстравагантність. До того ж він виступає за те, що більшість ненавидить.

— А що ненавидить більшість?

— Слабкість. Вразливість. Австралійці вихваляються своєю ліберальністю. Може, вони і мають на це право. Але я зрозумів, що тутешній ідеал — це поважний самотній трудяга, оптиміст і трішечки патріот.

— True blue.

— Що?

— Вони називають це «true blue» . Або «dinkum». Так кажуть про людину або річ — щось справжнє і загальновизнане.

— А за цим радісним всенародним фасадом можна приховати стільки лайна! Навпаки, Отто, виряджений як папуга, репрезентує спокусливе, ілюзорне і хибне. Він справив на мене враження найбільш непідробного і природного. Неприхованого, вразливого і справжнього.

— Дуже політкоректно сказано, Харрі Ховлі, найкращий друг педерастів, — відгукнулася Бірґіта.

— Але погодься, сказано добре?

Він приліг, подивився на неї і закліпав невинними синіми очима.

— Я дуже радий, фрекен, що на сьогодні нашим утіхам настав кінець. Тобто, нам обом час вставати.

— Ти так говориш, аби мене подражнити, — сказала Бірґіта.

Встали вони нескоро.

Харрі зустрів Сандру перед «Дез Ґоу-Ґоу». Вона стояла край хідника і оглядала своє маленьке королівство на Кінґз-Крос. Втомлено балансуючи на високих каблуках, схрестивши руки, із сигаретою в руці і поглядом Сплячої красуні — одночасно вабливим і відразливим. Коротше кажучи, вона мала вигляд звичайної шлюхи.

— Доброго ранку, — сказав Харрі. Сандра, здавалося, не впізнала його. — Remember mе? [38] Пам’ятаєш мене? ( англ. )

Куточки її губ поповзли вгору, мабуть зображуючи посмішку.

— Sure, love. Let’s go. [39] Авжеж, любий. Ходімо ( англ. ).

— Я Харрі. З поліції.

Сандра покліпала очима.

— Авжеж, звичайно. Мої лінзи зранку — ні к чорту. Певно, через вихлопні гази.

— Можу я запропонувати чашку кави? — ввічливо запитав Харрі.

Вона знизала плечима:

— Народу тут мало. Тож я можу повернутись сюди і ввечері.

Раптом з дверей стрип-клубу виник Теді Монгабі із сірником у зубах і коротко кивнув Харрі.

— Як це переживають твої батьки? — запитала Сандра, коли подали каву.

Вони сиділи там, де Харрі зазвичай снідав, у «Бурбон енд Біф», і офіціант пам’ятав, що Харрі замовляє яєчню «Бенедикт», картопляну запіканку і каву white flat. Сандра пила чорну.

— Excuse mе?

— Твою сестру…

— А, зрозумів. — Харрі підніс чашку до рота, щоб виграти час. — Дякую за співчуття. Їм, звичайно, важко.

— В якому мерзенному світі ми живемо.

Сонце ще не зійшло над дахами будинків по Дарлінґхерст-роуд, а в небі вже панувала голубінь, подекуди — в білих цятинках хмар. Як шпалери в дитячій. Але що від цього користі, коли світ такий мерзенний?

— Я поговорила з дівчатами, — сказала Сандра. — Цього хлопця на фотці звуть Вайт. Він збуває ЛСД і каліки. Деякі дівчата в нього купують. Але ніхто його не обслуговував.

— Може, йому немає потреби за це платити, — припустив Харрі.

Сандра усміхнулася:

— Потреба в сексі — це одне. А в тому, щоб купити секс, — інше. Для декого це як струс. Ми можемо дати тобі багато такого, чого вдома ти не отримаєш. Повір.

Харрі підвів очі. Сандра дивилася прямо на нього, і на якусь мить пелена в її очах розвіялась.

Харрі їй повірив.

— Ти перевіряла за датами?

— Одна дівчина каже, що купувала у нього ЛСД за день до того, як знайшли твою сестру.

Харрі поставив чашку так різко, що кава вихлюпнулася на стіл. Потім нахилився до Сандри і тихо і швидко запитав: