Ю Несбьо - Нетопир

Випуск новин перервався рекламою, в якій усміхнені австралійці у фланелевих сорочках і шкіряних капелюхах на всі лади розхвалювали пиво, всі достоїнства якого, очевидно, зводилися до того, що воно, — «proudly Australian». [34] «Грандіозно австралійське» ( англ. ).

— Випиймо за terra nullius, — запропонував Харрі.

— Випиймо, красунчику. Ах, зовсім вилетіло з голови. Наступного тижня ми показуємо нову програму в театрі Сент-Джордж на Бонді-Біч. Я просто наполягаю, щоб ви з Ендрю прийшли. Візьміть із собою ще кого-небудь. Прибережіть оплески для моїх номерів.

Харрі низько вклонився і подякував Отто за три квитки, які той простягнув, елегантно відставивши мізинець.

Перетинаючи Ґрін-парк дорогою від «Олбері» до Кінґз-Крос, Харрі чомусь шукав очима того сивого аборигена. Але цього вечора в тьмяному світлі паркових ліхтарів на лавках можна було побачити кількох білих алкоголіків. Затягнуте хмарами небо прояснилося, високо вгорі засяяли зірки. Харрі проминув двох чоловіків, що завели сварку. Вони стояли по різні боки хідника, і йому довелося проходить між ними.

— Ти не сказав, що підеш на всю ніч! — тонко й верескливо крикнув один з них, задихаючись від сліз.

Притулившись до стіни в’єтнамського ресторану, курив офіціант. Вигляд у нього був уже змучений. По вулиці Дарлінґхерст-роуд у районі Кінґз-Крос повільно текли потоки машин і людей.

На розі Бейсуотер-роуд стояв Ендрю і жував хот-дог.

— А ось і ти, — сказав він. — Хвилина в хвилину. Як істинний германець.

— Взагалі-то Германія…

— У Германії живуть тевтони. А ти належиш до північногерманського народу. Це у тебе прямо на виду написано. Чи ти відмовляєшся від власної раси, друже?

Харрі захотілося запитати його про те саме, але він стримався.

Настрій у Ендрю був чудовий.

— Спершу я покажу тобі кількох моїх знайомих, — сказав він.

Голку в сіні вирішили шукати в найбільшій копиці. А саме — серед шлюх на Дарлінґхерст-роуд. Знайти їх було неважко, а з деякими Харрі вже встиг познайомитися.

— Mongabi, mу man, how's business? [35] Монгабі, дружище, як справи? ( англ. ) — Ендрю зупинився і по-дружньому поздоровкався з темношкірим хлопцем в обтислому костюмі, обвішаному блискучими брязкітками.

Той посміхнувся, і Харрі помітив золотий зуб.

— Туко, похітливий жеребчику! Та вже не нарікаю!

«Якщо не сутенер, то дуже на нього схожий», — подумав Харрі.

— Харрі, привітай Теді Монгабі, найкрутішого сутенера в Сіднеї. Він почав років двадцять тому, але як і раніше виходить на вулицю зі своїми дівчатами. А як же літа, Теді?

Теді розвів руками і широко посміхнувся:

— Мені тут подобається, Туко. Адже все відбувається тут. Досить залишитися в офісі, і ти миттю втрачаєш з уваги дійство і контроль. А контроль, як відомо, у нашій справі — все. Контроль над дівчатками і над клієнтами. Люди, як відомо, вони як суки. А сука, яку ти не контролюєш, — це паскудна сука. Паскудні суки, як відомо, кусаються.

— Ну, якщо ти так говориш, Теді… Слухай, мені б поговорити з деким із твоїх дівчаток. Ми шукаємо поганого хлопака. Можливо, він позбиткувався і тут.

— Sure , [36] Авжеж ( англ. ). з ким тобі потрібно поговорити?

— Сандра тут?

— Сандра завжди тут. Більше точно нічого не потрібно? У сенсі, крім розмов.

— Ні, не потрібно, Теді. Ми будемо в «Палладіумі». Хай Сандра зайде туди.

Перед «Палладіумом» стояв закликайло і заманював людей голосними непристойними вигуками. Побачивши Ендрю, він посміхнувся, а перекинувшись з ним двома слівцями, пропустив поліцейських усередину без квитків. Вузькі сходи вели до підвалу, де в тьмяному світлі стрип-клубу кілька чоловіків, розсівшись навколо столів, чекали наступного виступу. Ендрю і Харрі влаштувалися за столиком у глибині залу.

— Таке відчуття, що тебе тут усі знають, — зауважив Харрі.

— Усі, кому вигідно мене знати. І кого вигідно знати мені. Думаю, і у вас в Осло практикується такий симбіоз між поліцією і напівсвітом.

— Так, звісно. Але в тебе, здається, з ними тепліші стосунки, ніж у нас.

Ендрю розсміявся:

— Либонь, спорідненість душ. Хто знає, якщо б я не пішов у поліцію, може, працював би в цій сфері.

На сходах завидніли чорна міні-спідниця і високі каблуки. Обвівши напівтемну залу важким масним поглядом, жінка попрямувала до їхнього столика. Ендрю підсунув їй стілець.

— Сандро, це Харрі Ховлі.

— Та невже? — криво посміхнувся широкий, густо наквацьований рот. Бракувало тільки ікла.